Без операції хлопчик із Волині не мав жодного шансу на життя 
Не можуть стримати сліз радості батьки 13-річного хлопчика зі села Зарудчів Любешівської громади (Волинська область) Максима Давидюка. Вони пережили велике випробування. У їхньої дитини влітку стався інсульт. Після обстежень лікарі констатували: хлопець на межі смерті, врятувати його може лише пересадка серця. Досі таких операцій в Україні не робили… І ось місяць тому з’явився донор.
— Максим змалку був здоровою дитиною, — каже мама Тетяна. — Ніколи ні на що не скаржився. Ріс як звичайна активна дитина. Бігав, плавав, грав у футбол. Ми не помічали, що з ним щось не т. е. Якби хоч якісь скарги мав, були би у лікаря.
І раптом на літніх канікулах, як грім серед ясного неба, — інсульт. У батьків — шок. Звідки? У Волинській обласній дитячій лікарні пояснили: дитина має проблеми із серцем, кардіоміопатію, і це дуже серйозно. Підлікували й виписали додому. Але стан Максимка погіршувався. Батьки поїхали з ним на обстеження до Києва — вердикт столичних лікарів виявився ще менш обнадійливим. Невдовзі їхній син уже лежав у реанімації.
— Знаєте, коли мова про життя чи смерть, ти на все готовий. Особливо, якщо це твоя дитина, — розповідає мама. — І я зважилася просити про допомогу. Наш волинський медик, нині головний лікар Львівської лікарні швидкої допомоги Олег Самчук, хоч і молодий, а має досвід з пересадок органів. Я йому зателефонувала, і він погодився нас прийняти. Це давало надію, що не все втрачено.
Максимові рідні не казали, для чого насправді його привезли до Львова. Мама усміхалася синові, говорила про якісь нові методи лікування… Час спливав, а донора не було. Хтось міг чекати тижні, місяці, роки. А у Максима лишалося… два-три дні. Перестав їсти, на стільки ослаб, що з вуст уже не злітали слова. Навіть дихати самостійно не міг. Аби підкріпити тіло, йому вводили дорогі медикаменти.
«Є донор!» — ці слова вирвали маму з душевної прірви. Додаткові обстеження показали повну сумісність Максима й 54-річного чоловіка, який помер від інсульту. Таке буває лише зрідка, щоб перший донор — і відразу підійшов… На ранок усе було готове до операції. І до вечора мама вже побачила Максима живим! А вранці сам їй сказав, що тепер може легко дихати. Дивувався, чому. Тоді й дізнався правду.
— Було страшно, — не приховує жінка. — Таких операцій наші лікарі ще не робили, я особисто не знаю жодної людини з пересадженим серцем. Ризик був великий. Чи поміститься серце дорослої людини Максимові у грудну клітку? Чи переживе операцію, бо ж був уже дуже слабкий?
Мама не знаходила собі місця шість годин. Саме стільки йшла операція. А потім вийшов лікар зі словами «Усе пройшло успішно».
— Нам сказали, що з грудей Максимка вийняли настільки зношене серце, як у сімдесятирічного діда. Воно все було у тромбах і справді могло зупинитися за день-два, — згадує пережите мама.
Попереду в хлопчика — реабілітація і прийом медичних препаратів (до кінця життя) — аби чуже сердечко працювало справно, щоб його не відторгав організм. З цим, упевнені рідні, вони впораються.
Місяць Максим ще пробув у лікарні, і ось днями його виписали. Поправився, з’явився рум’янець на щоках. Упевнений, що невдовзі повернеться до нормального життя.
— Дуже хочу подякувати рідним того чоловіка, серце якого живе в мені, — сказав Максим, коли його виписували. — Обов’язково їх знайду, щоб вклонитися особисто.
Читайте також: П’ять врятованих життів і шанс на відновлення зору
По материалам: Высокий Замок
