Цього тижня затишне зазвичай обійстя Дмитрівських перетворилося на гамірний базар. Рейвах здійняли не люди – птахи. Останнім не сподобалося, що перші їх… обділили  Сойкам здалося, що їх обікрали люди...

Пані Марія живе в одному з райцен­трів Львівщини, а на батьківське подвір’я у віддаленому селі че­рез велику зайнятість у місті заглядає раз на два місяці. Садить і об­робляє там город, об­кошує бур’яни довкола хати. А цього разу при­їхала жати і виламувати доспілу кукурудзу. За­одно обтрусила волось­кі горіхи із двох крисла­тих дерев, які посадила років з тридцять тому.

Кукурудза особли­во не вродила, качани видалися невеликими, до того ж їх вже трохи «поскубали» сойки і по­гризли борсуки. Горіхи ж цього разу, на відміну від торішнього сезону, вдалися. Під кожним де­ревом назбирала їх по мішку. Була задоволена урожаєм — трохи зернят залишить собі до тортів і різдвяної куті, вділить їх родині і друзям, а решту продасть.

Візитом пані Марії на село були вкрай невдо­волені сойки із ближньо­го лісу, які чужий урожай сприймали як власний. Коли вона вибирала ку­курудзу, сіли на ближню калину і обурено скрего­тали. Бо господиня, бач­те, ховала у мішок їхні сніданок, обід і вечерю…

Така ж «базарна» кар­тина повторилася, коли пані Марія взялася за горіхи. Сойчиний ле­мент було чути аж до сусідів. Ще й білки, які живуть у сосняку непо­далік і харчуються цими горіхами, своїм інтен­сивним плиганням по­казували, що збира­чі «їхнього» урожаю теж зробили їм прикрість.

Але переживати ди­чині нема чого. Цього року добре зародили лі­щина, глід, шипшина, терен, бузина — отож ні білки, ні птахи голодни­ми взимку не будуть.

Читайте також: Між старими яблунями росли «зефірні» гриби

По материалам: Высокий Замок