Любов Мартиш з Гадяча виготовляє також Санта Клаусів і чудернацьких домовичків  «Свого першого динозаврика зліпила з глини у чотири роки»

За легендами різних народів, домовички жили мало не у кожному великому будинку на… горищі. І не завжди були добрі, іноді робили шкоду. Щоб задобрити домовичка, люди навчилися робити ляльку, схожу на нього. Тепер народ тримає у себе вдома домовичків-ляльок — для прикраси інтер’єру. Домовичок став символом, таким собі оберегом домашнього вогнища.

Нещодавно журналіст­ка «ВЗ» побачила у соцмережах пост Любові Мартиш, яка «дає життя» чудер­нацьким домовичкам. А щоб їм не було сумно, то ще й парує їх з представницями чарівної ста­ті. 28-річна Люба з Гадяча, що на Полтавщині, за освітою кухар-кондитер. Тортиків жінка не ви­пікає, а от будиночки-прянички — із задоволенням.

— Насправді, я роблю не лише домовичків, а різні іграшки, — каже Люба Мар­тиш. — Це і Санта Клауси до Новорічних свят, і відьмочки. — Якось зробила одного домо­вичка, хтось побачив — попро­сив і собі. А потім ще й пару захотіли мати у себе.

 «Свого першого динозаврика зліпила з глини у чотири роки»

— А з чого усе почалося?

— Колись робила іграшки тіль­ки для себе, потім роздаровува­ла їх друзям і родичам. А тепер роблю і на замовлення. Найпер­шу іграшку я зробила, коли мені було чотири роки. Там, де ми жили, було багато глини. Мене залишили на 10 хвилин без на­гляду. От я й почала бавитися глиною. І зліпила динозаври­ка з мультика (сміється — Г. Я.). Спочатку ці динозаврики були такі, яких я бачила по телевізо­ру, а далі вигадувала своїх каз­кових героїв. У нас вдома ніхто не ліпить нічого, тож ніхто мене цього ремесла і не навчав. По­тім мені почали купувати фарби, щоб я свої вироби розмальову­вала.

— Скільки усього зробили іграшок?

— Не можу назвати точну циф­ру, але, мабуть, близько тисячі.

 «Свого першого динозаврика зліпила з глини у чотири роки»

— Багато часу йде на виго­товлення однієї іграшки?

— Усе залежить від складнос­ті, але не менше трьох-чотирьох днів. І, звісно, від матеріалу. Як правило, мої іграшки не зі зви­чайної глини, якою я бавилася у чотирирічному віці, а з профе­сійної. Каркас — зі синтепону і штучного хутра. Використовую також фліс. Для різних виробів потрібні різні матеріали.

Читайте також: День у стилі «вестерн», ніч у геокуполі

По материалам: Высокий Замок