Через те, що триває пандемія ковіду, українці не поспішають вакцинувати своїх дітей від інфекційних хвороб, небезпечних своїми ускладненнями
В ООН б’ють на сполох: через пандемію Covid-19 майже 23 мільйони дітей у світі не були вакциновані від інших інфекційних захворювань. Близько 17 мільйонів узагалі не отримали жодної вакцини! Як мінімум 66 держав змушені були відкласти проведення кампаній з вакцинації дітей. «Численні спалахи хвороб можуть стати катастрофою для громад і систем охорони здоров’я, які ведуть битву з Covid-19. Ще ніколи завдання інвестування у вакцинацію дітей не було настільки нагальним, як сьогодні», — підкреслив глава ВООЗ Тедрос Гебреєсус. Збої з проведенням планових щеплень по всьому світу стали причиною багатьох дитячих смертей, яких можна було б уникнути.
Україна — не виняток. Попри значний спад захворюваності на Covid-19, українці не поспішають вакцинувати своїх дітей від інфекційних хвороб, небезпечних своїми ускладненнями — кашлюку, дифтерії, правця, поліомієліту, кору, епідемічного паротиту, краснухи, гепатиту В тощо. Однією з причин лікар-епідеміолог відділу імунопрофілактики Львівського обласного центру громадського здоров’я Наталія Гончар називає те, що первинна ланка сьогодні задіяна у проведенні вакцинації дорослих від коронавірусної інфекції, тому не так активно агітує батьків приводити дітей на планові щеплення. А батьки — не настільки свідомі, щоб не чекати на запрошення й самим зголоситися на вакцинацію.
«Планова вакцинація, звісно, не зупинилася, але темпи її, на жаль, не є достатніми. За п’ять місяців ми вакцинували на Львівщині лише 27,5% дітей до року — майже стільки ж, скільки вакцинували торік у аналогічний період, коли майже цілий березень відсиділи вдома, а потім боялися відвідувати медичні заклади, щоб не підхопити коронавірусну хворобу (26,1%). Схожа ситуація — з вакцинацією школярів. Проти кору і паротиту за п’ять місяців вакцинували 24% дітей шкільного віку (торік — ще менше, лише 17%). Це критично мало», — каже Наталія Гончар.
Лікарка зауважує: улітку традиційно зменшується кількість охочих вакцинуватися, проте саме липень-серпень є найкращим для цього періодом. Захворюваність на Covid-19 є дуже низькою, відвідувачів у поліклініках мало і, крім того, можна скористатися своїм правом на щорічну оплачувану відпустку. «Навіть якщо сім’я на тиждень-два поїде десь відпочити, у запасі ще матиме кілька днів, які можна використати, щоб перед початком нового навчального року пройти всі обстеження, здати аналізи, проконсультуватися з вузькими спеціалістами та зробити щеплення», — каже фахівчиня.
— 2017 року ми мали спалах кору, який тривав три роки. Україна опинилися у п’ятірці країн, на які припала майже половина всіх випадків захворювання у світі — разом із Демократичною Республікою Конго, Ліберією, Мадагаскаром і Сомалі.
— Спалахи кору відбуваються кожні 3−5 років. Попередній спалах, власне, тому і розтягнувся у часі, що недостатня кількість дитячого населення (зокрема дітей шкільного віку) була охоплена щепленнями від цієї інфекції. Говорити про достатній колективний імунітет щодо імунокерованих інфекцій можна, якщо вакциновано 90% тих, хто підлягає щепленням, особливо коли йдеться про таку висококонтагіозну інфекцію, як кір.
Виняток — правець, бо він не передається від людини до людини. Збудник тривалий час зберігається у ґрунті у вигляді спор і в організм потрапляє внаслідок ушкодження шкіри чи слизових. Рана може бути непомітна й швидко затягнутися. За відсутності повітря створюються ідеальні умови для розвитку цього патогену. Спорова форма перетворюється у вегетативну, тобто у збудник, який виділяє токсин, котрий своєю чергою уражає нервову систему, викликаючи клініку правця з характерними судомами. У випадку з правцем кожен відповідає виключно за себе. Ти вакцинувався — ти й захищений.
— Однією з причин спалаху кору в Україні став брак вакцин. Зараз всі вакцини є у достатній кількості?
— Діти починають вакцинуватися від кашлюку, дифтерії і правця з двомісячного віку (правцевий антиген входить до складу комбінованих вакцин разом із дифтерійним та кашлюковим компонентами). Сьогодні є достатньо комбінованих шестивалентних вакцин для профілактики кашлюку, дифтерії, правця, гепатиту В, поліомієліту та гемофільної інфекції, але маємо дефіцит дифтерійного-правцевого анатоксину для дітей віком 6 років (тих, які вже отримали чотири щеплення і яким у віці 6 років вводять ще одну дозу). У медичних закладах ця вакцина ще є у наявності, але не у такій кількості, щоб охопити щепленнями саме цю вікову групу. Натомість вакциною АДП-М для дітей, старших 7 років, і дорослого населення, яке повинно ревакцинуватися кожні 10 років, забезпечені повністю. Зараз багато дорослих вакцинується від Covid-19. Це — хороша нагода перевірити у сімейного лікаря свій вакцинальний анамнез.
— Якщо я завтра вакцинуюся від коронавірусної інфекції, то через скільки часу можу ревакцинуватися від дифтерії і правця?
— Інтервал між вакцинацією від коронавірусної інфекції і вакцинацією від дифтерії та правця або будь-якою іншою плановою вакцинацією повинен становити не менше 14 днів.
— Можливо, декому краще перехворіти, ніж вакцинуватися?
— Будь-яка хвороба залишає свої негативні наслідки. Візьмімо коронавірусну хворобу. Довший час залишається астенія. Дуже багато людей скаржиться на віддалені наслідки. Навіть діти, які хворіють переважно легко. Є багато звернень до педіатрів з приводу так званого постковідного синдрому — головного болю, дискомфорту у шлунково-кишковому тракті… Вірус уже щось зачепив, щось ушкодив в організмі. Звичайно, щось відновлюється, але якийсь негативний наслідок залишається. Вакцинація у будь-якому разі є безпечнішою за хворобу. Особливо коли йдеться про інфекції, вакцини проти яких перевірені часом. Досвід використання протиковідної вакцини є невеликим, але ми йдемо і вакцинуємося. А тут є десятилітній, навіть столітній досвід використання вакцин! Ми не бачимо вже випадків дифтерії чи поліомієліту, всіх цих каліцтв. Але якби ми не вакцинувалися, не ходили би такі спокійні.
Той же кашлюк — він дуже небезпечний для дітей першого року життя. Скільки було репортажів з інфекційних відділень, де діти так кашляли, що аж задихалися. І мами казали, що якби вони знали, що їхня дитина буде так важко переносити цю хворобу, вони би вакцинували її, не роздумуючи.
Ще один приклад — вірусний гепатит В. Нехай це поодинокі випадки (як і правця), але вони є, і наслідки — важкі. Доводиться шукати донорів печінки для дитини. Навіщо ризикувати, якщо можна ввести першу дозу вакцини дитині у пологовому і згодом ревакцинувати її комбінованою вакциною? Чому би не захистити себе від гепатиту В у дорослому віці? Адже всі ми відвідуємо салони краси, стоматологічні кабінети. За кордоном жоден медичний заклад не прийме пацієнта на планове оперативне втручання без щеплення від гепатиту В. У нас таке щеплення не є обов’язковим, але погодьтесь — краще запобігти цій хворобі, ніж потім мати проблеми. Лікування гепатиту В — тривале і дороге.
Так само з вакцинацією проти кору, епідемічного паротиту і краснухи. Кір є найбільш контагіозним. Паротиту й краснухи реєструється менше випадків, але паротит може призводити до безпліддя хлопчиків у майбутньому. А вроджена краснуха характеризується важким перебігом зі сумними для дитини наслідками (діти народжуються з вадами розвитку).
Вакцинація повинна стати чимось буденним, чимось, що взагалі не повинно обговорюватися! Ми не можемо всі перехворіти, щоб природним шляхом здобути імунітет. Ми вже маємо приклад, як людство поплатилося за те, що не мало захисту. 4,1 мільйона людей померло від ковіду. Скільки трагедій! Ось що робить збудник, коли потрапляє в організм, який не має імунного захисту.
Повернення до довакцинальної ери уже не буде. Вакцинація має стати ознакою хорошого тону — як гігієна рук. Усе, що потрібно, аби себе захистити — це мати у наявності якісні вакцини. І не чекати на запрошення медиків, а виявити ініціативу та самому прийти на щеплення і привести своїх дітей.
Читайте також: В Україні стартує п'ятий етап вакцинації: кого щеплюватимуть?
По материалам: Высокий Замок