Сім’я львівських медиків Сандурських врятувала напівживого бездомного собаку. І готова віддати у добрі руки трьох симпатичних цуценят 
Коли все завершилося щасливо, знайомі цієї родини потім розповідали її главі, ендокринологу Марті Сандурській: «Знаєте, ця історія — наче різдвяна казка! Ваш онук не залишив бідолашну тваринку напризволяще, а разом з вами повернув її до життя. У наш час такий вияв доброти — велика рідкість…».
Історія і справді зворушлива. Кілька місяців тому Марта Володимирівна, вдова знаного обласного нейрохірурга Юрія Сандурського, захворіла на ковід. Як мовиться, світ їй був немилий. Аж тут зі спортмайданчика на вулиці дзвонить з поганою новиною її внук, студент Львівської політехніки Тарас Яцкевич: «Бабусю, до мене прийшов якийсь пес, ліг біля ніг і помирає…»
За порадою домашніх, Тарас поніс цю напівживу, перелякану (видно, хтось її бив) дворнягу у ветеринарну клініку на вулицю Петра Панча. У тваринки весь час падала голова, здавалося, години її пораховано. Поза тим, лікарі, зробивши цій знайді уколи, привели її до тями. Але коли юний рятівник поніс собаку додому, зі співчуттям сказали йому, що до ранку вона, мабуть, загине.
Тієї ночі пані Марта, якій у її тодішньому хворобливому стані конче потрібен був спокій, не могла зімкнути очей.
— Не сплю, весь час слухаю, чи ще рухається, чи ще дихає те песеня? — згадує лікар день появи бездомного собаки в її квартирі. — Але собачка потрохи «вилизалася», одужала. Ми її і лікували, і відгодовували. А потім виявилося, що наша гостя — вагітна. Через якийсь час Кася народила у нашому помешканні шістьох цуценят…
Якось Сандурські поїхали на відпочинок у Карпати і взяли зі собою все своє велике собаче товариство. «Багатодітну» маму грумер гарненько підстриг, і колишня «доходяга» стала виглядати аристократично. Знайомі, які приходили до лікарів у гості, не могли натішитися собачкою і її непосидючими нащадками. Захоплені відгуки надходили і через соцмережі, де опублікували фотографії цих живчиків. Багато хто дзвонив і обіцяв розібрати щенят. Та взяли лише трьох із шести. Решту змушені знову були привезти до Львова. Місцем проживання врятованої собаки і її трьох песиків досі залишається кухня у міській квартирі. М’яко кажучи, тіснувато…
Пані Марта зверталася по допомогу до всіх львівських зоопритулків. Але в одних брати песиків відмовлялися, а в інших умови їх майбутнього проживання виглядали такими жахливими, що лікарі Сандурські не можуть віддати туди своїх улюбленців на знущання.
— Світ озвірів… — зітхаючи, каже Марта Володимирівна. — Деякі мої знайомі (а серед них є доволі серйозні люди) кажуть: «То ти не знаєш, що робити? Відведи до лісу і там залиши!». Мені і на думку таке не могло спасти. Якби щось подібне зробила, очка тих зраджених песиків все життя, аж до гробу, стояли би переді мною. Так не можна…
Донька пані Марти не раз виставляла знімки песиків у Facеbook. Сподівалася, що їх — відгодованих, щеплених, до того ж вельми милих Нусю, Ізю, Грицика — хтось із добрим серцем візьме до себе на виховання. Але охочі чомусь не відгукнулися. Спробуємо пошукати палких любителів тварин серед наших читачів. Контактні номери господарів: Марта Володимирівна — (032) 252−84−80, внук Тарас — (073) 057−73−30. Єдина умова цих благодійників — собаки не повинні жити на ланцюгу.
Читайте також: У Свинячій долині підібрала викинутого песика: сама шкіра й кістки, шерсті нема…
По материалам: Высокий Замок
