itemscope itemtype=”http://schema.org/ImageObject”>
Регіональне управління Сил територіальної оборони "Північ" ЗСУ стверджує, що український військовополонений, якого розстріляли росіяни на вірусному відео за слова "Слава Україні!" – не Тимофій Шадура, як досі вважали, а Олександр Мацієвський. Це снайпер, солдат роти вогневої підтримки 163-го батальйону Територіальної оборони міста Ніжин 119-ї бригади ТрО Збройних сил України. Він загинув у районі Соледара ще 30 грудня.
Тіло було повернуте на підконтрольну територію, ідентифіковане і поховане.
Відповідне повідомлення розміщене на фейсбук-сторінці РУ Сил ТрО "Північ" 8 березня – через два дні після появи відео в соцмережах та через день після того, як ЗСУ попередньо впізнали в загиблому солдаті Тимофія Шадуру із 30-ї механізованої бригади.
На відміну від 30 омбр, Регіональне управління Сил ТрО "Північ" не припускає, а переконане: розстріляний рашистами боєць – їхній Олександр Ігорович Мацієвський.
"6 березня 2023 року у мережі були оприлюднені чергові докази російських воєнних злочинів. Вся Україна побачила страту українського воїна, бійця 163-го батальйону 119-ї окремої бригади ТрО Чернігівської області. Відео героїчної загибелі Олександра Мацієвського за добу стало вірусним і нікого не залишило байдужим", – ідеться в дописі РУ Сил ТрО "Північ".
Командири розповіли, що 30 грудня на околицях Соледара Мацієвський і ще четверо військовослужбовців під час переміщення прийняли зустрічний бій із переважаючими силами противника. Приблизно о 12-й годині візуальний контакт і зв’язок із ними зник. Підкріплення не змогло прорватися до місця їхньої позиції через безперервний мінометний обстріл та щільний вогонь зі стрілецької зброї ворога.
"Ми до кінця не знаємо подробиці того бою. Невідомо, хто і як загинув, невідомо, як Олександр потрапив у полон, свідків, на жаль, не лишилося, всі загиблі або зниклі безвісти. Щодо відео [зі сценою розстрілу в полоні]: мати Олександра, його син Михайло і військовослужбовці його підрозділу впізнали побратима на цих кадрах", – ідеться в повідомленні РУ СТрО "Північ".
За цими даними, надалі "відбувся обмін, і тіла наших Героїв, що загинули у тому бою, було передано українській стороні. 14 лютого 2023 року Ніжин зміг провести в останню путь свого земляка. Без сина лишилася мати, без батька син. Але буде пам’ять про те, як гідно, без щонайменшого страху українській воїн сприймає свою смерть заради Батьківщини".
29 грудня він зателефонував мамі, це була їх остання розмова. Після слів Сашка: "Мамо, я ніколи не здамся у полон!" Парасковія Михайлівна зрозуміла, що син на фронті.
Надалі Олександр не дзвонив, його телефон не відповідав. І лише ввечері 7 січня прийшло повідомлення – "абонент знов на зв’язку". Після слів побратимів, що Сашка вже немає, життя матері, Параски Михайлівни Демчук, поділилося на до і після. Згодом було опізнання рідної дитини у київському морзі, огляд кульових отворів, що обірвали життя воїна.
Вони відповідають характеру вогнестрільних поранень, яких зазнав полонений воїн на відео.
"Мати згадує: з появою у мережі відео загибелі її серце знову сколихнулось. "Це був мій Сашко, а потім дзвінок від його сина, він зі слізьми кричав: “Я бачив, як убили мого батька!" Мати твердо знає свого сина, і його вчинок, який облетів увесь світ, його чітко характеризує. Вона впевнена, що побратими помстяться за нього", – передає пресслужба РУ Сил ТрО.
По материалам: Подробности
