Чому антивакцинатори такі вперті? 
Як сталося, що противники вакцинації від цілком легітимних сумнівів, пов’язаних зі щепленнями від коронавірусу, перейшли до теорій змови, позбавлених будь-якої логіки? Про це — у матеріалі ізраїльського видання vesty.co.il.
Історія ідеолога ізраїльських антищеплювальників Хая Шауліана, який помер, продовжує хвилювати людей. Навіть на смертному одрі він не відмовився від своїх переконань. Але смерть Шауліана від ускладнень коронавірусної інфекції жодним чином не вплинула на його прихильників. Дехто з них навіть звинуватив владу у навмисній ліквідації свого гуру. У зв’язку з цим виникло запитання: чому антищеплювальники такі вперті? Про це — інтерв’ю з ізраїльським психоаналітиком і фахівцем з клінічної психології доктором Йосі Трієстом.
— Ірраціональна віра у змови і таємні сили властива людському мисленню. Людина ірраціональна за своєю природою. Наше мислення піддається впливу емоцій, бажань, страхів, тривог і пережитих душевних травм, інколи не усвідомлюваних. Про це писав ще Фройд. І це стосується не лише того, як ми сприймаємо епідемію.
Епідемія дуже емоційно впливає на наш душевний стан. Це можна порівняти зі самою коронавірусною інфекцією. Хворі страждають від температури і задишки, а психологічно вірус викликає у людей ірраціональний страх. Ми стикаємося з субстанцією, яка може в будь-який момент проникнути в тіло і взяти під контроль наші клітини. Це нагадує фільм жахів. Нас також лякає, що вірус одночасно і мертвий, і живий організм, такий собі зомбі. І що особливо важливо: вірус стирає чітку межу між атакувальником і жертвою, між «добром» і «злом».
— Що ви маєте на увазі?
— Вдихаючи повітря в інфікованому просторі, я можу стати жертвою «зла». Але буквально через мить, на видиху, я сам стаю «злом», завдаючи шкоди близьким людям. Я не завжди встигаю усвідомити, коли від мене надходить загроза… Стирається межа між двома фундаментальними поняттями, так потрібна для збереження психічного здоров’я.
— У чому суть цього явища?
— Сама можливість такого сценарію, коли щось захоплює тіло і підпорядковує своїм потребам, а ви не в змозі контролювати це, дуже впливає на психіку. Це викликає моторошне занепокоєння, оскільки знайоме стає незнайомим, а повсякденне — загрозливим. Стає важко зрозуміти, чого слід остерігатися, де перебуває ворог — всередині чи зовні. Втрачається здатність розрізняти реальне і уявне. Механізм цього явища описав Зигмунд Фройд.
— Але ж така тривожність властива всім людям, а не окремим персонам?
— Однак більшість з нас не сприймуть це як справжній тривожний розлад. Часто тривожних розладів ми просто не усвідомлюємо. Часто стан, що описується, проявляється у вигляді різкої поляризації думок — за і проти. Люди вступають у конфлікт — внутрішній і зовнішній.
— Чому так відбувається?
— Коли втрачається здатність розрізняти добро і зло, внутрішнє і зовнішнє, фантазії і реальність, включаються механізми психологічного захисту. Їхня мета — створення нових кордонів і відновлення цілісності картини світу. Наша психіка формує чіткі полюси — між «хорошим» і «поганим». Одним з перших заходів, до якого людство вдалося на початку епідемії, став тотальний карантин. Карантин не лише розставляє фізичні кордони, він визначає межу між «добром» і «злом». Почали виявлятися ознаки розколу в суспільстві: «харедім», звинувачені у порушенні приписів Міністерства охорони здоров’я, привілейовані особи, які літали за кордон всупереч заборонам, демонстранти, які вийшли в розпал епідемії на акції протесту. Йдеться не про легітимну критику на адресу тієї чи іншої групи населення, а про емоційно заряджене ставлення до того, хто був ідентифікований як «інший».
У періоди потрясінь людина часто відмовляється від самостійного мислення і сподівається на «мудрість натовпу». Ми живемо у світі, де превалює масове мислення, яке поширюється з неймовірною ефективністю за допомогою соціальних мереж. Люди формують емоційно комфортні для них групи. При цьому постійно зростає розрив між «своїми» і «чужими». Люди в таких групах схильні вірити в зручні для них ірраціональні ідеї, далекі від реальності. Віддають перевагу емоційному, а не раціональному баченню світу. В останні роки соціальні мережі фактично узаконили інфантильну поведінку дорослих людей. Багато хто поводиться як малі діти, вважаючи, що якщо голосно постукає ніжками, його вимоги буде задоволено — і проблема зникне.
У більшості випадків масове мислення задовольняє емоційні потреби населення. Натовп усвідомлює свої бажання у даний конкретний момент, але не здатний на розумне прийняття рішень. Колективне мислення замінює тверезу оцінку реальності на групову згуртованість, тимчасово приглушує страхи і тривоги, навіть якщо реальна проблема залишається невирішеною і загрожує нашому життю. Потрібні механізми контролю і регуляції, а то замість творення ми отримаємо руйнування.
— Противники вакцинації висувають чимало начебто раціональних аргументів на захист своєї позиції…
— Той, хто заявляє про категоричну відмову робити щеплення, апріорі ігнорує головне питання, яке повинно турбувати його найбільше: чи небезпечніше щеплення за саме захворювання?
Той, хто каже, що боїться робити щеплення, боїться невідомих побічних явищ вакцини більше, ніж відомих загроз, що надходять від коронавірусу. Йдеться про емоційну, а не про раціональну реакцію на вакцинацію.
— І все ж це не пояснює поширення параноїдальних теорій про те, що за допомогою вакцин людей чипують.
— Масове (групове) мислення, яке викликає тривога, породжує багато агресії і ненависті. Динаміка масового мислення з легкістю стає параноїдальною. Воно ігнорує факти і раціональні доводи, створюючи уявну впевненість там, де невизначеність нестерпна для людської свідомості. У таких ситуаціях масове мислення прикривається наукою як фіговим листком.
Відновити готовність людей мислити раціонально, спираючись на наукові знання, можуть лише авторитетні лідери. Потрібні експерти, яким люди довіряють, керівники, які зміцнюють довіру до експертних інстанцій.
Маси, на жаль, схильні вибирати лідерів, які підтримують у них емоції, а не раціональне мислення. Суспільство перебуває у тривожному стані, воно охоплене жахом, межа між добром і злом стерта. У такій ситуації з’являються лідери, які зловживають розгубленістю і страхами людей. Вони догоджають натовпу, завдаючи шкоди інститутам, які працюють на благо громадян. Так сталося, наприклад, в епоху Трампа — лідера, який вважав за краще підігрівати емоції та ігнорувати наукові дані. Його шанувальникам це подобалося, але суспільство в цілому дійшло висновку, що такий підхід загрожує його існуванню. Не можна змінити мислення натовпу за допомогою «аргументів і фактів». Але може скерувати його у розумне русло керівництво, яке поєднує збереження рамок закону, залучаючи професійні інстанції. Лише це може сформувати у більшості людей баланс між емоціями і логікою.
Читайте також: «Я вакцинувався і захворів на Covid-19»
По материалам: Высокий Замок
