Ганну Чіх поважають за чуйне ставлення до людей і тварин 
Наш читач Степан Босович зі села Крупського на Стрийщині попросив розповісти на сторінках газети про дивовижної доброти людину — пенсіонерку, колишню працівницю райсоцзабезу Ганну Володимирівну Чіх. Усе своє життя вона уважно ставиться і до людей, і до тварин. Особливо зворушив пана Степана випадок, який стався минулої весни…
Це було у квітні. Пані Ганна йшла поратися на свій город, що неподалік урочища Свиняча долина. У кущах верби побачила напівживого собаку: сама лишень шкіра і кістки, весь у струпах, без шерсті. Неподалік — мішок, в якому, вочевидь, якийсь безсердечник вивіз собаку і кинув його напризволяще.
Від побаченого Ганна Володимирівна аж сплакнула. Побігла додому, швиденько приготувала їжу і віднесла її напівживому собаці. Однак він, запам’ятавши чиюсь жорстокість, до себе нікого не підпускав. Вирив у землі ямку і там приречено лежав. Врешті, обід від незнайомки з’їв. Вона приносила йому поїсти вранці і ввечері, і це врятувало песика від голодної смерті.
Почалися затяжні весняні дощі. Просто неба безпритульний, швидше за все, підхопив запалення легень. І знову опинився на грані життя і смерті. Тоді пані Ганна побігла до знайомого ветлікаря, і той порадив вколоти знайді антибіотики. Але ж не підпускає до себе, гарчить! Дала собаці потовчені на порошок протизапальні пігулки. І він таки видряпався з лабет смерті.
Інший клопіт — лишаї на тілі собаки. Ветлікар прописав йому мазь. При цьому застеріг волонтерку, щоб не заразила від цього пса своїх домашніх тварин: шарпея Віллі, німецьку вівчарку Ніккі, трьох котів. І щоб не заразилася сама. Ганна Володимирівна нітрохи не вагалася: одягнула довгі, по лікті, рукавиці й обмастила знайду помічними ліками…
Згодом зробила будку, накрила її бляхою. І у Маленького (так простенько назвала свого підопічного пані Ганна) з’явилося затишне житло. Собака так прикипів до своєї рятівниці, що одного разу, поборовши страх перед людьми, пішов вслід за нею. Поселила його у вагончику на новобудові. Маленькому на новому місці сподобалося. Живе там донині. Нікого з чужих на територію не допускає.
А останнім часом цьому собаці почали докучати кліщі. Втратив апетит, в очах з’явився сум. Нема ради — повибирала пані Ганна паразитів із шерсті свого пса. Але він і далі хворів — видно, кліщі занесли інфекцію. Тож тепер робить уколи, дає вітаміни. Маленький на очах ожив, знову почав гавкати…
Своїх вихованців Ганна Володимирівна не забуває, навіть якщо їх уже нема на білому світі. Ще не так давно у цій родині доглядали за шоколадного кольору шарпеєм на кличку Фантастика. Був дуже розумним. Несподівано Фантастика захворіла на рак шкіри. Лікували її як людину — прокапували «хімією». Вклали у неї дуже багато, але врятувати не вдалося.
— Уже років зо п’ять немає Фантастики з нами, а мені все одно боляче від її втрати… — із сумом каже пані Ганна. — Нині спостерігаємо багато випадків жорстокого ставлення до тварин. Нелюди припинають їх на ланцюг десь у лісових масивах, при дорозі, б’ють. Як почую про таке по телевізору чи у соцмережах, цілу ніч не засну, серце болить…
Читайте також: Кота Мурзика… випрали у пральній машині
По материалам: Высокий Замок
