Мовні висоти Марії Волощак 
Пригадую, як тільки-но познайомилася з авторкою неоціненних мовознавчих книжок Марією Волощак. Вона вже тоді взяла на свої плечі відповідальну ношу — допомогти українцям досконало оволодіти рідною мовою. Так «народилися» тепер уже відомі її посібники «Неправильно-правильно», «Збірник мовностилістичних порад…», «Складні випадки правопису та відмінювання прізвищ і географічних назв», «Особливості правопису, відмінювання та походження імен», які вже не раз виходили друком. Диву давалася, де у неї береться стільки снаги, енергії, любові до рідного слова і наполегливості у досягненні мети… Завше так було: що дивувало — сил їй додавало. І ця свята справа стала справою її життя.
Як влучно відзначив один із шанувальників мовознавчої праці Марії Волощак Володимир Науменко, «у той час, коли українські воїни зброєю захищають рідну землю, пані Марія пером боронить українське слово».
І ось що характерно. Ці посібники, які визнані науковими працями, замовляють в усіх куточках України, засвідчуючи, що мова державна об’єднує націю. Книжки Марії Волощак охоче купують працівники різних структур: від державних чиновників — до викладачів та студентів, від управління залізниці — до управління охорони здоров’я… Ними послуговуються депутати, судді, банкіри, працівники СБУ, редактори різних видань, журналісти, рекламодавці, діячі культурної сфери. Своїми мовними порадами пані Марія підказує усім, як правильно та досконало розмовляти українською, щоб не осоромитися на роботі чи у пристійному товаристві.
Одне непокоїть — чи поменшало меценатів в Україні, чи збайдужіли вони до рідного слова, а чи зміліли їхні душі?! Скажу відверто, потреба у книжках Марії Волощак — величезна, особливо нині, коли розпочався новий етап впровадження в життя Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». То чи справиться держава зі своїм обов’язком, а меценати — зі своїм покликанням?! Та так, щоб у кожній бібліотеці, школі, установі, відомстві з’явилися такі потрібні видання! Будемо сподіватися.
А поки що авторка висловлює подяку усім небайдужим людям, передусім шанувальникові української мови Артему Долотову, завдяки якому її книжки побачили світ. Зокрема, і друге видання посібника «Складні випадки правопису та відмінювання прізвищ і географічних назв», який написаний за новим правописом, виданий щойно теж за добродійної підтримки Артема Долотова.
Цю книжку авторка присвятила світлій пам’яті української письменниці Ісидори Волощак. До слова, змінений дизайн і оформлення нового видання посібника поліпшує його естетичний вигляд, радуючи око читача. Якщо у попередньому — інформпартнерами були понад 20 редакційних колективів та установ, про що свідчать вміщені на сторінках книжок їхні логотипи, то тепер ця цифра зросла до 120. Інформаційними спонсорами стали, зокрема, Національна спілка журналістів України, львівська газета «Високий Замок», часопис Державної кримінально-виконавчої служби України «Закон і обов’язок», «Сімейна газета», «Оржицькі вісті», «Народне слово», «Відродження», «Бершадський край», «Тростянецькі вісті», «Шаргородщина «, «Яворівський голос», мовна радіопрограма «Чорним по білому» та багато інших редакційних колективів.
Ми мало не щодня вживаємо у мовленні якісь прізвища, географічні назви; нам доводиться їх відмінювати, а також відтворювати иншомовні прізвища українською мовою. З огляду на це можна натрапити на їх спотворення не тільки в розмові, а навіть в офіційних документах. Тому частіше заглядайте у словник Марії Волощак, де у різних розділах ви почерпнете для себе багато цікавого і повчального. Адже грамотно, з дотриманням літературних норм, реєстрування, зокрема, прізвища має і соціальне, і культурно-естетичне значення, наголошено у посібнику «Власні імена людей» Лариси Скрипник та Ніни Дзятківської. А праця Марії Волощак, як сказано у «Передньому слові» світлої пам’яті доктора філологічних наук, професора Олександра Пономарева посібник «сприятиме впорядкуванню правопису згаданих категорій лексики. Її видання прислужиться піднесенню культури української мови в галузі антропонімії й топонімії».
Привертають увагу особливості написання складних і складених географічних назв та їх відмінювання. Цінним є те, що авторка вмістила розділ «Назви мешканців населених пунктів України», адже це — наша ахіллесова п’ята. (Наприклад, Асканія-Нова — асканіє-новець, асканіє-новка, асканіє-новці; Ічня — ічнянець, ічнянка, ічнянці; ічнянин, ічняни; Калуш — калушець, калушка, калусці; Новоазовськ — новоазівець, новоазівка, новоазівці; Острог — острожанин, острожанка, острожани; Львів — львів’янин, львів’янка, львів’яни тощо).
Авторка пояснює, чому тоді мешканці Києва звуться не київ’яни, а кияни. Слово походить від імені легендарного засновника міста Кия, тобто це слово (кияни) буквально означає «діти Кия».
Насамкінець скажу: книжки мовознавця Марії Волощак переконують, що авторка з любов’ю плекає кожне Слово і працює передусім заради Слова, а з иншого боку — робить усе для розквіту, збагачення і повноцінного функціонування української мови, втілюючи в життя свою шляхетну мрію.
Зоряна Нагірняк, член Національної спілки журналістів України
По материалам: Высокий Замок
