В урочищі Гута Щирецька – справжнє ранчо з багатьма туристичними атракціями 
Прекрасні краєвиди, катання верхи на конях, геокуполи, де можна зарядитися енергією… І це все — за 30 кілометрів від Львова, в урочищі Гута Щирецька, на території регіонального ландшафтного парку «Стільське Горбогір’я». Для любителів туризму таке єднання з природою — саме те, що надихає і заряджає.
Гута Щирецька відчинила свої двері, провівши фестиваль «Петрівка на ранчо «Гута Щирецька». Чекали у гості 50 відвідувачів, а приїхало… 500. Провели фестиваль — і вмить стали популярними.
Разом з господарями, подружжям Володимира та Оксани Гентошів, прямуємо на Гуту стрийською трасою. І от перед нами вже мальовничі краєвиди. Тут зберігся пам’ятник св. Антонію, є капличка св. Петра. Під горою Кам’яною б’є джерело св. Антонія. Кажуть, представники сильної статі, які вип’ють цієї води, наберуться чоловічої сили… Зліва й справа від нас — Липова алея. Тут збереглася ще австрійська бруківка, правда, під шаром ґрунту. Сто років тому тут було польське село — церква, школа, будинки…
«У нас є п’ять підприємців, кожен має щось індивідуальне, — розповідає Володимир Гентош. — Уклали неформальний договір і працюємо у межах проєктів „Львівське Опілля“ та „У пошуках золотої колиски“. Зараз буде прокладання маршрутів екотуризму — для велосипедних і піших прогулянок».
Подружжя Володимира та Оксани Гентошів — вихідців з Миколаєва — є власником Гути Щирецької. У них підростають двоє синів. Оксана та Володимир вирішили розвивати екотуризм, кінний та зелений туризм. Сини їм допомагають. І Гута Щирецька, яка вісім років була мисливською базою, перетворилася на затишну туристичну локацію.
У планах господарів — збудувати ресторан і готель. У ресторані будуть продукти виключно з Гути — свині, кролики, качки, риба, гриби, чай із липи. Уже зараз тут є пасіка і апібудинок, де є сон на вуликах і ще багато різних цікавинок. Є два ставки, які збереглися ще з польських часів. Один господарі розчистили, і рибу можна вудити вже.
Володимир Гентош досліджує історію Гути Щирецької. Слово «Гута» пов’язане зі склом. За часів Австро-Угорської імперії у Миколаївському районі (зараз Стрийському) займалися виготовленням скла. У Гуті Щирецькій був колись кар’єр із покладами кварцового піску. Цей пісок звідси везли у село Пісочну, де було виробництво скла.
Коли у 1939 році ці землі перейшли до «совєтів», на території Гути організували колгосп, який проіснував аж до 1992 року. Тут вирощували баранів. Розповідали, їх було так багато, що ніхто не міг перелічити. 1992 року ферму хтось спалив…
Коли Гентоші сім років тому купили ці землі, почали відроджувати їх з руїни. «Наша Гута хоч розташована у Богом забутому районі, але сюди приїжджають на вихідні багато гостей. У цьому місці така енергетика. Гута притягує. Тут сходяться гори, струмочки і сходяться люди», — кажуть Гентоші. Є тут велика галявина, яка може вмістити до півтори тисячі осіб. Є ставки з рибою. Кролики, качки, коні, свині, ставок, свіже повітря. У час карантину це було місце для самоізоляції родини Гентошів. Ще один плюс місцевості — тут немає «державних» газу, світла і водопроводу. Усе натуральне, від природи. Є сонячні батареї. Газ теж свій, яким машини заправляють. Вода — з джерела. Каналізація — своя.
Прямуємо до гостьового будинку. Чудовий краєвид відкривається вже з веранди. У залі камін, на стіні — мисливські трофеї. Зал оформлено у стилі вестерну. В окремій кімнаті — амуніція для коней. Є тут різні типи ковбойських сідел, які спеціально замовляли в Америці. У будинку усі сучасні вигоди.
Чому саме коні? Ще 2015 року Володимир побачив сусіда Остапа на конях і настільки захопився гривастими, що вже через два тижні купив двох коней. «Мені вистачило лиш побачити коней, і я зрозумів, що це — моє. Ми їх обожнюємо, катаємося, робимо з ними сімейні походи. До нас приїжджає багато друзів, і ми їх заражаємо „вірусом“ конярства», — розповідає Володимир.
Господар показує свою гордість — стайню, збудовану за власним проєктом на залишках прибудов. Стайня на сваях, на першому поверсі стійла, а на горищі складають сіно для коней. Господарі мають шістьох коней — це Ватажок, Магістр, Ревізор і Світоч, а ще двоє лошат поки що біля матері. У господаря всі — улюбленці. Магістра зараз об’їжджає, оскільки це наймолодший кінь і ще багато чого не вміє. Але він — найпрудкіший, розганяється так, що аж вуха закладає.
На початках Гентоші мали четверо коней гуцульської породи. Зараз є гуцули, ганновери і англійська чистокровна. Про кожного коня господар багато розповідає, тому що це — чотири різні особистості, як люди. Кожен кінь має свою історію. Наприклад, Світоч знає, що таке фотосесії. Він — чемпіон «Гуцульської стежки», яка відбувається щороку у Сваляві. Володимир пишається: «До нас приїжджають з кінного заводу зі Сваляви і запрошують, щоб Ватажок взяв участь у розведенні потомства. Для мене як коняра це приємно, це вже рівень, визнання».
Ще одна атракція Гути Щирецької — ніч у геокуполі. Це спеціальні сфери-будиночки з прозорого пластику, стоять на висоті, довкола нічого, крім лісів, немає. Господар розповідає: «Купольна система будівництва характерна тим, що не має кутів, які мають властивість забирати енергію».
Усередині мій геокупол — повноцінний номер люкс. Перебувати у ньому незвично, бо все довкола відкрито. Небо видно. А вночі — такі величезні зорі! А коли прокидаєшся вранці, відчуваєш величезний приплив енергії.
Читайте також: Хатина — з глини, вішалка — з граблів
По материалам: Высокий Замок
