Цих корисних комах науковці називають інтелектуалами 
Останні кілька днів 32-річний будівельник зі села Дроговижа Любомир Клименко перед вранішнім виїздом на роботу помічає дивну річ. На його легковик «Ніссан», який стоїть на вулиці, хтось насипає гірку подрібненої стружки із дерева. Тільки змете її, а наступного ранку картина повторюється…
— Ніяк не міг зрозуміти, звідки та стружка береться, — каже пан Любомир. — Таке враження, що хтось бере жменю столярних відходів і притрушує ними машину. А оце недавно, повернувшись із грибів, помітив, що на двометровому стовбурі старої грушки, яку зрізали недавно (використають його як опору для винограду), орудують шершні. Прогризли кору, виїдають серцевину. По шматочку відламують деревину і метрів за 15 відносять її на моє авто…
Щоб виселити шершнів, господар забив кілок в утворений отвір, А вони, кмітливці, обгризли його довкола і зробили новий вхід…
Розгадати поведінку шершнів «Високий Замок» попросив ентомолога, молодшого наукового співробітника Державного природознавчого музею у Львові Ірину Коновалову.
— Шершні — дуже розумні, практичні комахи, — каже вона. — Імовірно, використовують машину як перевалочну базу для своїх «матеріалів» під майбутнє будівництво в іншому місці. Якби авто було старим, побитим, нерухомим, стояло б як непотріб у дворі, вони би залюбки ним скористалися для спорудження своєї хатки-кокона.
Науковець розповіла й інші цікаві подробиці із життя шершнів. За її словами, на відкритому просторі ці комахи не будуються — обирають місце, яке захистило б їх від опадів і вітру. Це може бути похила стіна, дашок, дупло, горище, нора або інша порожнина у землі.
З чого шершні будують свої гнізда? Гризуть і пережовують напівтрухляву деревину (наприклад, старі паркани, балки дерев’яної хати), а потім змочують сировину своєю слиною-цементом і роблять малесенький, завбільшки з міліметр, клаптик сірого паперу. Дуже схожий на обгортки, в які у радянські часи загортали масло, ковбасу, халву, інші продукти.
Шершні зліплюють ці шматочки паперу один до одного як мозаїку. У нашому випадку, вони зробили з автомобіля зручний для себе проміжний пункт-склад, щоб потім зручніше було переносити сировину до місця будівництва свого кокона. Руйнують в одному місці, а будують в іншому…
— Чи треба боятися шершнів?
— Якщо їх не дратувати, вони вас не помічатимуть, — продовжує пані Ірина. — А якщо шершня зачепити, прив’яжеться до вас, почне вивчати. Не можна махати руками на шершнів, воювати з ними. Не треба провокувати цих комах на радикальну відповідь. Шершень не жалить «з наскоку». Спочатку підлітає до невідомого об’єкта, який поводиться надто енергійно (це може бути як людина, так і пес — реагують на крупну фігуру поблизу свого житла). Коли починаються якісь випади в їхній бік, шершні беруться досліджувати «що за тип на них зазіхає». Комахи з шумом літатимуть довкола цього об’єкта, як дрони…
Що робити, якщо шершні вже виявили до вас інтерес? Слід потихеньку, без поспіху, притиснути руки до себе, не махати ними. І поволі піти геть з того місця. Шершні відстануть від вас.
Якщо ж почати з’ясовувати з ними стосунки, комахи можуть покусати вас. Це неприємно. Інколи траплялися фатальні наслідки. Тому краще не дратувати шершнів.
Ви здивуєтеся, але ці створіння вкрай потрібні природі. Усіх своїх нащадків вони годують не (як бджоли) медом і пилком, а комахами. Шершні полюють на них. Збирають із саду-городу шкідливих гусениць, мух, метеликів, обрізають їм ноги, крила і роблять «фарш» для своїх дітей. Тим самим підтримують у природі оптимальний баланс, виступають «санітарами». Так само, до речі, поводяться оси, теж комахи-м’ясоїди.
Шершнів називають «соціальними» комахами. Усім їхнім колективом керує матка. Робить це за допомогою всяких знаків, звуків і виділення запахів-феромонів. Матка шершня тримає своїх дітей у покорі, щоб вони не бунтували. Працюють усі разом. Не кривдять одне одного. Якщо хтось із сім’ї шершнів побачив якусь небезпеку, то видає певний звук, на який з гнізда злітаються всі товариші — всі разом вони боронитимуть свою оселю.
До речі, шершні добре запам’ятовують людей. Якщо бачать певних осіб щодня і переконуються, що вони — не вороги, звикають до них. Але це не означає, що можна підійти до цих комах впритул і дратувати їх. З агресією вони не змиряться…
Читайте також: Змії на людей не полюють
По материалам: Высокий Замок
