У спеку він шукає у гущавині мишей, слимачків і комах  Лелека «обробляє» плантації малини і замінює... кота

Ми й не думали, що одна з недавніх наших публікацій про цього птаха викличе такий резонанс. Ішлося про розповідь у «Живому куточку», головним героєм якої був «містичний» бузьок у селі на Тернопільщині. Після смерті господаря на обійстя цього ґазди нізвідки прилетів лелека (їх у цій місцевості раніше не водилося). Облюбував собі дах, і тепер постійно ночує на ньому. Сусіди кажуть, що це покійний Микола перевтілився у бусола й наглядає за господаркою…

Через кілька днів після виходу цього матеріалу у нашу редак­цію подзвонила жителька Бро­варів і розповіла свою родинну сагу, пов’язану з лелекою.

— У мого сина довший час ніяк не складалося сімейне життя, — вили­вала душу Антоніна Сергіївна. — Дві­чі одружувався, а діточок Бог не по­силав. Через це у хаті з найменших дрібниць постійно виникали сварки. Син потягнувся до чарки…

А одного разу, продовжува­ла читачка з-під Києва, над нашим подвір’ям промайнула велика тінь і ми почули, як щось важке із протяж­ним звуком «ш-ш-шух» низько про­неслося над головами. Не встигли й розглянутися, що воно таке. А наша бабуся (вона дурниці ніколи не про­мовить) візьми та й скажи: «От тепе­речки, внучку, і ти будеш щасливим!».

За якийсь час у нашій господі вже чулося приємне дитяче белькотіння. Я стала бабусею. Відтоді почала вірити у народні прикмети. Зокрема про лелек, які приносять родинне щастя у хату…

Читайте также:  Жизнь, жилье и авто в Нью-Йорке: важные нюансы

Ще один шанувальник «Високого Замку» Петро Бойчук, який живе на Івано-Франківщині, поділився іншою своєю радістю. Хазяйською. Каже, їхній «приблудний» лелека облюбу­вав собі мамин город, де росте мали­на. Не маючи поживи у полях-луках, що потерпають нині від спеки, шукає корм у місці нетрадиційному. Дістає з-під малинових кущів жабку, що при­чаїлася у холодку, зазбирує слимаків, жучків, клопів. Проводить, так би мо­вити, санітарне обслуговування пло­щі. Через це не треба її кропити від шкідників «хімією».

Бузьок так призвичаївся бути на цьому подвір’ї, що заглядає до хліва, у стайню, «інспектує» грядки. Якось на очах господині, що відпочивала у тіні під аличею, своїм дзьобом-кир­кою добув з-під складених дощок щу­рика…

Тож не тільки крилатими символа­ми, темою для віршів-пісень слугують лелеки. Вони ще й завзяті помічники у справах наших хазяйських.

По материалам: Высокий Замок