itemscope itemtype=»http://schema.org/ImageObject»>
14 серпня спалах віспи мавп в Африці визнаний ВООЗ надзвичайною ситуацією в галузі охорони здоров'я. Були виявлені перші випадки зараження у Європі та Азії. Що це за захворювання і чим воно є небезпечним — у матеріалі "Подробиць".
Звідки взявся вірус
Віспа мавп — рідкісна зоонозна вірусна інфекція, яка передається контактним і повітряно-краплинним шляхом. Вірус вперше був виділений у лабораторних мавп у розпліднику в Копенгагені у 1958 році. Як хвороба людини, що походить від вірусу віспи мавп, вона була виявлена в 1970 році у Демократичній Республіці Конго.
Співробітники епідеміологічного нагляду ВООЗ у період з 1981 по 1986 рік зафіксували у ДРК 338 підтверджених випадків та 33 випадки смерті (летальність — 9,8%).
Другий період спалахів захворювання у ДРК було зафіксовано у 1996-1997 роках. Загалом у період з 1991 по 1999 рік у ДРК було зареєстровано 511 випадків захворювання людини на віспу мавп.
Перший за межами Африки серйозний спалах віспи мавп зафіксований у 2003 році в США. Джерелом інфікування став близький контакт із зараженими домашніми луговими собаками. Ці гризуни утримувалися разом з імпортованими з Гани для любителів екзотичних тварин гамбійськими пацюками та сонями. У США тоді було зареєстровано 71 випадок віспи мавп, ніхто не помер.
Надалі випадки інфікування віспою мавп реєструвалися в осіб, які прибули з Нігерії до Ізраїлю (вересень 2018 року), Велику Британію (вересень 2018 року, грудень 2019-го, травень 2021-го) та Сінгапур (травень 2 2021).
У травні 2022 року нові випадки зараження віспою мавп були виявлені у багатьох країнах світу, у тому числі в Україні. Тоді Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила надзвичайну ситуацію.
За даними з сайту ВООЗ, до травня 2022 року в 110 країнах було зафіксовано 87 тисяч випадків зараження віспою мавп та 112 смертей.
У 2024 році стався новий спалах захворювання, з початку року кількість хворих у Демократичній Республіці Конго вже перевищила загальний показник минулого року і склала 15 600 осіб.
16 серпня 2024 року у Швеції зафіксовано випадок зараження віспи мавп, у Пакистані зареєстровано перший випадок зараження в Азії. Китай посилив контроль щодо тих, хто приїжджає в країну через поширення захворювання.
Симптоми
Віспа мавп — віспоподібне захворювання, спричинене вірусами родини поксвірусів. За симптомами воно дуже схоже на натуральну віспу. Передається через будь-який тісний фізичний контакт із висипом на тілі інфікованої людини, через кашель або чхання, торкання одягу, постільної білизни, рушників, якими користувався хворий на віспу мавп. Також можна заразитися від інфікованих тварин в Західній та Центральній Африці.
Віспа мавп у більшості випадків протікає значно легше, ніж натуральна віспа. Однак іноді вона все ж таки може призвести до летальних випадків.
Інкубаційний період — від 5 до 21 дня. Початкові симптоми:
- лихоманка та головний біль;
- запалене горло та кашель;
- запалення пахвових лімфовузлів;
- запалення шийних та пахвинних лімфовузлів;
- болі у спині і м'язах, слабкість м'язів рук.
Пізніші — дрібні, але хворобливі виразки з'являться скрізь, на руках, ногах та обличчі. Впродовж двох-трьох тижнів виразки заростають і корости обсипаються. Але шрами, найвірогідніше, залишаться. Людина поширює інфекцію до зникнення корост.
Найчастіше її інкубаційний період триває від 6 до 16 днів, однак може тривати і до 21 дня. У інфікованих з'являється висип, який може бути болючим і викликати свербіж. Як правило, хвороба протікає у досить легкій формі та проходить сама за два-три тижні.
Летальність
Генетична гілка вірусу, який циркулював у басейні річки Конго, залишається ендемічною (властивою однієї географічної місцевості) у Демократичній Республіці Конго і викликає відносно високу летальність — 10-15%.
Представники іншої генетичної гілки зустрічаються у Західній Африці. Для вірусів, що заразилися від представників цієї гілки, летальність становить менше 1%. Загалом до травня 2024 року в Африці випадки зараження людини віспою мавп були зареєстровані в 11 країнах.
У 2023 році ВООЗ оцінювали рівень смертності від віспи мавп у 3-6%.
Поширення
До 2021 року не було достовірно зареєстровано жодної передачі вірусу від людини до людини.
З 24 травня 2021 року у Великій Британії Управління охорони здоров'я Вельсу виявило три випадки мавпячої віспи в одному домашньому господарстві. Нульового пацієнта виявили 24 травня, він повернувся з поїздки до Нігерії. Другий випадок було зареєстровано 2 червня, а третій — 24 червня.
За даними Центру контролю за захворюваннями США (CDC), віспа мавп поширюється при тісному контакті.
Це включає прямий фізичний контакт з ураженими частинами тіла вірусоносія, а також прямий контакт з "респіраторними виділеннями", які легко передаються при спілкуванні віч-на-віч (говорячи просто — крапельками мокротиння і слини), а також спільне використання постільної білизни та одягу з зараженим, дотик до предметів, зараженим виділеннями від цього.
Вірус може перейти від вагітної матері до плода через плаценту.
Вакцинація
Дослідження, проведене в Африці у 1988 році, показало, що вакцина проти віспи захищає від віспи мавп приблизно на 85% та зменшує тяжкість захворювання. У даний час найбезпечнішою противірусною вакциною у світі визнана IMVANEX (виготовляється Bavarian Nordic у Німеччині та Данії), створена на основі штаму вірусу вісповакцини VA.
У лютому 2023 року Україна отримала від Управління Європейської комісії з питань готовності та реагування на надзвичайні ситуації у сфері охорони здоровʼя (HERA) 10 тисяч доз вакцини Jynneos проти віспи мавп.
Jynneos — це жива атенуйована вакцина проти натуральної віспи та віспи мавп, розроблена виробником Bavarian Nordic. Вакцина призначена для людей віком від 18 років, які мають високий ризик зараження натуральною віспою або віспою мавп.
Повний курс вакцинації проти віспи мавп складається із двох доз з інтервалом у 28 днів. Людям, які раніше отримали вакцину проти натуральної віспи, потрібно вакцинуватися лише, якщо з часу щеплення минуло більше ніж 10 років.
Вакцинація проти віспи мавп рекомендована медичним працівникам, які належать до групи ризику зараження віспою мавп та людям, які належать до групи високого ризику інфікування.
Лікування
Досі основний метод — симптоматичне лікування, тобто зниження тяжкості симптомів та нормалізація параметрів крові. За останні десятиліття розроблено деякі вірусоспецифічні препарати, такі як "Сідофовір" (CDV) та його похідні CDV — CMX001 та HPM-5-azaCb — аналог АТФ, що інгібує ДНК-полімеразу вірусу.
Центри з контролю та профілактики захворювань США рекомендують уникати тісного контакту або спільного використання предметів з хворим на мавпу віспу. Також рекомендується часте миття рук. При відвідуванні громадських заходів лікарі радять мінімізувати контакти шкіри до шкіри, а також уникати сексу або фізичної близькості, якщо у когось із партнерів є мавпа віспа.
По материалам: Подробности
