У Соборі святого Юра відкрилася виставка художниці Галини Корнєєвої 
У п’ятницю, 23 липня, у Соборі святого Юра відкрилася виставки живопису заслуженого працівника культури України Галини Корнєєвої «Квіти для Митрополита Андрея Шептицького». Чому саме у Соборі святого Юра організували виставку, художниця розповіла журналістці «ВЗ».
— Моя виставка — як один із заходів у віночку урочистих відзначень 155-річчя від дня народження Великого Митрополита, — каже пані Галина. — Я представила 17 живописних полотен. Чому саме обрала Собор святого Юра? Ідею мені підказав настоятель храму отець Роман, а благословив Владика Ігор Возняк. Мабуть, так захотів Всевишній, що усе саме так відбулося. Річ у тім, що я планувала виставку з 85 картин у Палаці мистецтва. Але люди, які відповідають за розвішування картин, мене страшенно підвели, точніше, обдурили. Хоча попередньо все було домовлено. Іншими словами, влаштували мені булінг. Я була в розпачі і прийняла рішення скасувати виставку. Це дуже важко. Це так само як скасувати весілля. Наступного дня мені зателефонував голова Святоюрського товариства Валерій Каленюк і повідомив, що настоятель Собору святого Юра отець Роман має для мене цікаву пропозицію. Це і була пропозиція виставки у Соборі. Сказати, що я була приємно вражена — це нічого не сказати! Я була на сьомому небі від щастя. Річ у тім, що у Соборі святого Юра досі не було жодних виставок! Мені першій доручили цю почесну місію — показати свої картини у такому величному храмі. У Європі у храмах практикують виставки, в Україні, на жаль, ні.
— Мабуть, ще й страшенно хвилювалися?
— О, ще й як! Мені у голові не вкладалося, як сучасний живопис буде представлено у бароковому храмі?! Його щодня відвідують сотні людей. Але мене заспокоїв отець Роман. Тоді почалася майже містична історія (Сміється. — Г. Я.). Таксист, який приїхав забирати картини, допоміг усе завантажити, хоча зазвичай вони цього не роблять. Дорогою цей таксист мене запитує: «Чи вірите, що люди змінюються у житті?». Відповідаю, що не дуже вірю, бо людина має багато пережити, щоб змінитися. І він дорогою ніби сповідався, що був поганою людиною, завдавав болю людям, зруйнував свою сім’ю, а в один момент зрозумів, що так не можна. І зараз став нормальною людиною. Я була вражена таким зізнанням, звісно, запросила його на виставку.
— Вам хтось допомагав розставляти картини?
— Цілий день у Соборі під ангельський спів, молитви я тихесенько працювала. Усі працівники храму такі доброзичливі, пропонували допомогу, але я хотіла все робити сама. А потім підійшла одна з працівниць і попросила мене вийти з храму. Завела мене в інше приміщення, нагодувала, зробила кави. Це не дрібниця — а людяне ставлення! За один день я отримала благословення Владики, допомогу усіх працівників храму. Пізно ввечері прийшли мої коліжанки і підказали, як правильно розставити картини.
— На усіх картинах квіти…
— Кожна квітка має символіку. У мене не осінь жовта, а весна. До прикладу, колись дівчина ніколи не вишивала на сорочці волошки чи маки. Волошки — це сльози, маки — вічний сон. Сучасна символіка — інша. Усі картини спеціально відібрала для виставки. Понад 20 років працювала у музеї «Русалка Дністрова», робила виставки, присвячені отцю Маркіяну Шашкевичу та Митрополиту Андрею Шептицькому. Це були науково-архівні виставки.
По материалам: Высокий Замок
