Генеральний директор-художній керівник Національного театру імені Марії Заньковецької — про завершення театрального сезону і аншлагову виставу «Тригрошова опера» 
Першою в Україні офіційною прем'єрою «Тригрошової опери» Бертольда Брехта «заньківчани» завершили театральний сезон. Режисером виступив майстер театрального епатажу, головний режисер київського «Дикого театру» та Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. Василя Василька Максим Голенко. Мабуть, львівські театрали таки скучили за чимось «новеньким-незвичненьким», бо на завершальній виставі цього сезону було стільки народу, що жодного вільного місця ані в партері, ані на балконі годі було й шукати. Одне слово, аншлаг! А тим більше, що завершували «заньківчани» сезон не відпрацьованою по сто разів на сцені виставою, а сучасною новинкою.
Чи все вдалося, як задумалося, журналістка «ВЗ» запитала у генерального директора-художнього керівника Національного театру імені Марії Заньковецької Андрія Мацяка.
— Той, кому пощастило 18 липня потрапити до театру, на власні очі бачив повний зал, — каже Андрій Мацяк. — Продано було всі квитки! Вистава контраверсійна, навіть зважаючи на те, що наш глядач звик до того, що у нас репертуар достатньо традиційний, вистави ставлять у доволі традиційній за останні 20−30 років манері. А «Тригрошова опера» — зовсім інша. Можливо, хтось хотів побачити мелодраму, однак на нашій сцені відбулася вистава активна, можливо, навіть іноді агресивна у виконанні наших акторів. Так, як задумав наш режисер-постановник Максим Голенко, вистава вийшла не зовсім типова.
— Чула різні думки — хтось з глядачів у захопленні, мовляв, вистава у стилі Віктюка, але є й такі, хто критикував.
— Спостерігаючи за акторами і вислуховуючи їхні думки, як протягом репетиційного процесу, так і після вистав, я зрозумів, що це був дуже правильний хід. Бо вони зустрілися з абсолютно іншим режисером — режисером іншого мислення. Актори у неймовірному захопленні від Максима Булгакова, який здійснив пластику. Вистава є для нас дуже важливою. Ми запросили на виставу київських театрознавців. Вони починають писати нам свої рецензії. Звісно, є зауваження, а у деяких моментах навіть і критика, а це абсолютно нормально, однак всі вони одностайні у тому, що театр рухається у доброму напрямку. Зараз в Україні відбувається дуже важний фестиваль «Гра». Навіть вистава «Буна» з камерної сцени серед 30 вистав з інших театрів України де першою! Це також неабиякий успіх. Знаєте, я не раз про це говорив: треба відчинити двері і вікна, і пустити інше повітря сюди. Для чого? Щоб не лише актори і адміністрація, а й навіть технічні працівники побачили інші способи, підходи до роботи. Так, щось нам більше вдалося, щось, можливо, менше. Але це нормально, бо це — мистецтво. Тут з калькулятором не підійдеш до справи, якою ми займаємося. Вважаю, що все у нашому театрі йде нормально.
— То театральний сезон закрили. А що далі?
— 20 липня театр йде у відпустку. Богу дякувати, усі працівники отримали зарплату, гроші на відпустку, а у двадцятих числах серпня повернуться до репетиційного періоду. Саме тоді ми приступимо до «Касандри» за Лесею Українкою. Окрім того, я спілкувався з білоруським колегою Міколаєм Пінігіним, який обіцяв приїхати і поставити «Ідилію». У наступному сезоні Вадим Сікорський ставитиме «Тараса Бульбу». Про камерну сцену я вже й не кажу, бо там також буде чимало прем’єр. Ну, і звісно, приступаємо до ремонтних робіт. Дещо буде переоблаштовано таким чином, щоб вистави могли дивитися і неповносправні. З оптимізмом дивлюся на наступний сезон. Аби тільки нашим планам не завадили чергові карантини…
Читайте також: Хто кому наставив роги?
По материалам: Высокий Замок
