І це відбувається за прямого кришування ГПУ.З метою розголосу даної кричущої проблеми, громадські активісти збирають мітинги під ГПУ та Адміністрацією Президента. Основна вимога — посадити наркоторгівців за ґрати і притягнути до відповідальності прокурора Зарічанського Романа Олександровича, який маючи факти та докази діяльності злочинного угрупування, всіляко уникає будь яких дій щодо затримання учасників угрупування та викриття схеми в цілому, оскільки особисто збагачується з неї.
В загалі то, Зарічанський Роман досить темна особистість в ГПУ, оскільки був не одноразово помічений в перешкоджанні ходу слідства та здійснені тиску на Печерський районний суд, по багатьох відкритих справах.
Він сміливо спілкується з Головою, того таки, Печерського районного суду перед початком засідань та зухвало впливає на рішення суду.
Це не єдина справа в якій молодий прокурор відзначився. Роман Олександрович, відомий своєю періодичною участю в гучних рейдерських захопленнях та інших не законних діях з боку представників Генпрокуратури.
Громадянин Російської Федерації Щипцов Олександр Юрійович, втік з Росії у 2016 році і прибув до України. Тут Щипцов відомий як крупний наркоторговець, який перебуває у міжнародному розшуку, заручившись допомогою Генеральної прокуратури України в особі Зарічанського Романа Олександровича, отримав незаконно громадянство та два паспорти громадянина України на різні прізвища – Яшин Олександр Юрійович (як уродженець РФ) та Печерський Олександр Костянтинович (як уродженець Молдови). Також, різні ідентифікаційні номери.
Протягом трьох років Щипцов (Яшин, Печерський) Олександр продовжує здійснювати незаконну діяльність з виготовлення та торгівлі наркотичними засобами, вільно живучи на території України. В свою чергу, ГПУ отримує відсоток з прибутку від продажу наркотичних засобів під керівництвом Щипцова (Яшина, Печерського) Олександра.
На сьогоднішній день існує інформація, що Щипцов Олександр намагається будь-яким способом видалити себе з бази даних Інтерполу щодо осіб, які оголошені в міжнародний розшук. Щипцов передав свої особисті документи для перетину державного кордону з Росією, іншій підставній особі для того, щоб офіційно мати статус затриманого, тим самим забезпечити собі вільне перебування в Україні з підробленими документами й спокійно продовжувати свою незаконну діяльність.
В структурі Щипцова діє жорстка ієрархія, залучено більш ніж 1000 осіб, в тому числі і громадяни України. Кожен з них виконує свою функцію. В нього навіть є свій штатний кілер, на рахунку якого вже більш як три вбивства.
Дана злочинна організація має інтернет-сайти з продажу наркотичних засобів на території РФ, такі як «Симба» (Краснодар), «Кайфорай» (Кіров), «Да Вінчі» (Самара), «Малинки Шоп» (Новосибірськ), «Планета Шоп» (Вороніж), «»Сахар Шоп» (Єкатеринбург), «Карусель» (Набережні Чолни) та інші ресурси в різних містах і країнах СНД.
Сумніви щодо прокурора Зарічанського Романа, який нещодавно отримав підвищення зі слідчого ГПУ до прокурора і є державним обвинувачем в справі щодо затримання Щипцова, викликає той факт, що він дуже стрімко, за 2018 – 2019 рік, збільшив свої доходи та статки. В нього за 2018 рік з’явилось 2 машини Ford Fusion 2015 року випуску та новенький джип Volvo CX-90 2018 року випуску вартістю більш ніж 60 000 доларів США!!!!! Звичайно, автівка оформлена на тата дружини Романа Зарічанського, але їздить на ній сам Роман. Окрім Volvo, Роман їздить і на Лексусі, походження якого також не відомо, бо не відображено в його декларації.
Окрім автівок, у 2018 році Роман Зарічанський придбав квартиру в новобудові в Київській області – 102 кв.м. А також, задекларував майже 500 тис.грн. При цьому, його дружина також є держслужбовцем та нещодавно народила дитину.
Тому і виникає питання, як прокурор ГПУ заробив такі кошти і чи законні це прибутки?!
Така нахабність та безкарність просто обурює!
У свою чергу, сам прокурор уникає офіційних пояснень та відповідей на незручні питання.
Чи працює Зарічанський самостійно з наркоторговцем Щипцовим, чи лише був назначений керівництвом, поки невідомо, але той факт, що ГПУ ніяк не реагує на заяви громадськості та хвилі протестів лише підтверджує масштабність кришування на керівному рівні.
І хоча суспільний розголос не має юридичної сили для притягнення до відповідальності, ігноруючи думку громадськості, руйнуються всі починання, яких досягла Україна, на своєму тернистому шляху до демократії.
