На перший погляд — вони брати-близнюки. Так схожі ззовні, проте зовсім різні всередині: мають власні погляди на життя, звички та вподобання. Аналогічним чином схожі між собою сучасна активна реабілітація та лікувальна фізкультура (далі — ЛФК).
Перша прийшла з розвинених країн, друга дісталась у спадок від радянського союзу.
Втім, на відміну від пасивних методів на кшталт електрофорезу чи дарсонваля, ЛФК набагато ближче до сучасних підходів у сфері реабілітації. Як мінімум тому, що в її основі — рух. Не віра в фізіотерапевтичне диво, а цілком логічна біологічна функція людини.
До ЛФК, зокрема, відносять:
- ранкову та лікувальну гімнастику,
- теренкур (дозовані фізичні навантаження у вигляді пішохідних прогулянок),
- плавання тощо.
До того ж, лікувальна фізкультура має чітко описану систему зі своїми періодами та рядом режимів рухової активності: ліжковим, напівліжковим і вільним. Навіть Гіппократ і Гален у своїх роботах вказували, що лікувальна гімнастика відіграє важливу роль у лікуванні пацієнтів. І, звісно, мали рацію.
ЛФК це теж враховує, адже в її основі — фізичні вправи. Завдяки цьому вони так схожі з сучасною реабілітацією. Втім, різниця є. Й вона настільки суттєва, що має неабиякий вплив на ефективність відновлення втрачених функцій організму пацієнта. Мова, в першу чергу, про підходи в наданні послуг. ЛФК — ґрунтується на загальнопедагогічних принципах та не враховує індивідуальні потреби і функціональні особливості людини.
Наведемо банальний приклад: обмеження руху розгинання коліна під час ходи може у трьох чи більше пацієнтів виглядати однаково. Втім, причини в усіх різні. В одному випадку — мова про слабкість м’язів передньої поверхні стегна, в другому — про контрактуру м’язів задньої поверхні стегна, в третьому — про біль, набряк, м’язовий спазм тощо. В ЛФК на це не зважають.
Натомість в процесі активного, доказового відновлення, фахівці з реабілітації чітко визначають рухове порушення та його причини. Після — доступно й розлого пояснюють все пацієнту та разом розробляють індивідуальний реабілітаційний план, враховуючи всі особливості. Такий підхід — про пацієнтоцентричність та орієнтованість на результат.
Також у лікувальній фізкультурі немає поняття мультидисциплінарного пацієнтоцентричного підходу. Від людей, які застосовують цей метод ви ніколи не почуєте про терапевта мови і мовлення, ерготерапевта чи тим більше про психолога. Все, на що ви можете розраховувати, — сліпе використання дозованої ходьби. Без уваги на етапи, потреби в ортезуванні чи окремій роботі з певними групами мʼязів. Те саме стосується комплексу дихальної гімнастики, що є однаковим для всіх.
Саме ці фактори, в поєднанні з відмінностями в підходах, й схиляють шальки терезів на бік мультидисциплінарної активної реабілітації. І хоча ЛФК складно назвати абсолютно недієвою, цей метод безнадійно застарів. Тож радимо замість запорошених, не надто ефективних радянських практик, надавати перевагу доказовим та сучасним реабілітаційним послугам.
Нагадаємо, якісна та дієва реабілітація повністю покривається НСЗУ в рамках Програми медичних гарантій.
Для проходження амбулаторної реабілітації вистачить електронного направлення від лікаря первинної ланки або лікуючого лікаря.
Для проходження стаціонарного відновлення достатньо отримати електронне направлення від лікуючого лікаря. Також послуга доступна в разі переведення з одного медичного закладу чи клінічного підрозділу до іншого.
Стаціонарна реабілітаційна послуга за одним напрямом реабілітації має тривати мінімум 14 днів із процедурами від трьох годин на день. За двома напрямами та більше — понад 21 день. Амбулаторна ж реабілітація передбачає понад 14 днів інтенсивних занять, що мають тривати понад годину на добу.
Кожен пацієнт, в залежності від важкості травми, може отримати від 2 до 8 реабілітаційних циклів впродовж року.
Источник: МОЗ