Дозрівають помідори біля лінії розмежування

За 2 км від лінії розмежування, у селі Валуйському, що неподалік Станиці Луганської, росте різно­манітна городина – огірки, перець, цибуля на перо, полуниця, салати, зелень

Чи не найвідоміша тутешня господиня — Маріанна Не­щерет, котра спеціалізується на помідорах. Вражає їхня палітра кольо­рів (червоні, жовті, рожеві, тигрові) та форм (круглі, сливи, серцеподібні). З одного високорослого куща вдається зібрати до 5 кг відбірних плодів.

Згадані овочі плекали кілька поко­лінь працьовитої родини (адже тутеш­ні ґрунти ідеально підходять для такої культури). Ще прадід Андрій і прабабуся Варвара у 1940 роках смакували влас­норуч вирощеними томатами.

Продовжували цю справу батьки Ма­ріанни — медики за фахом. Коли у 90-х роках місяцями не виплачували зарпла­ти, виручали помідори.

Старшим тоді активно допомагала до­чка-школярка. Отриманий досвід роботи біля землі неабияк знадобився їй надалі. Хоча здобула дві вищі освіти у Східноєв­ропейському національному університеті імені Володимира Даля (юриста та еко­лога), однак не працювала за спеціаль­ністю, надавши перевагу господарюван­ню на власній ділянці. Разом із чоловіком Олександром спочатку садили томати просто неба, а згодом звели просторі теплиці. Зібрані тут овочі відправляли не лише у міста Донбасу, а й до Києва.

Війна внесла в життя краю чималі корективи. Люди масово виїжджали з регіону, втікаючи від воєнних дій. Однак героїня нашої розповіді не змогла поки­нути батьків, дідуся та бабусю, могили предків. Тож і надалі залишилася вдома й продовжувала займатися томатами.

Особливі труднощі відчувалися із продажем продукції, адже основні до­теперішні споживачі, які живуть у Луган­ську, опинилися за лінією розмежуван­ня. Відтак довелося шукати нові ринки збуту.

Щоб об’єднати зусилля, у вересні 2017 року близько 100 місцевих гос­подарств згрупувалися в коопера­тив «Овочі станичників». Вони вигра­ли грант і стали учасниками проєкту Агентства США «Економічна підтримка Східної України». Завдяки донорським коштам удалося закупити необхідний транспорт та обладнання.

Зараз їхня продукція успішно реалі­зовується у Луганській, Донецькій, Хар­ківській та Київській областях. Частину вирощеного навіть постачали на Мико­лаївщину й Одещину. Цьогоріч у планах кооперативу — обладнати спільну ово­чеву базу із холодильниками та іншим потрібним оснащенням.

Читайте також: Хто баклажани вживає — той печінку здорову має…

По материалам: Высокий Замок