За принципом “Свій до свого — по своє” тут започаткували програму “Добрий господар” 
«Ми почали думати про кіноа, про всякі інші модні продукти, які пропагує Захід, а про своє забули. Якщо спитати, чи молодь квасолю їсть — та ні, їм подавай авокадо, чипси беконові чи щось подібне. А квасоля насправді надзвичайно поживна, корисна — і від хвороб дихальних шляхів, і від діабету, а також допомагає відновлюватися організму. Зараз, особливо у часи коронавірусу, вона добре впливає на профілактику запальних процесів у легенях тощо», — розповідає виконувач обов'язків виконавчого директора кооперативу «Стрийський ясь» Олег Шмілик.
На Стрийщині вирішили відродити культуру вирощування і споживання наших продуктів. Спосіб обрали теж наш, що діяв на Галичині до 1939 року і себе добре зарекомендував — кооперація. У 2019 Благодійний фонд «Фонд громад «Рідня» спільно з Християнською службою порятунку, з благословення владики Стрийської єпархії УГКЦ Тараса Сеньківа і підтримки священників започаткували програму «Добрий господар».
Тоді одним із пріоритетів у цій програмі була популяризація використання теплих грядок Розума (Володимир Розум — український садівник-винахідник. — Авт.). Це грядка легка у виконанні, її навіть школяр може зробити. По-перше, з такої грядки отримується виключно органічна продукція. По-друге, це грядка сама формує в собі поживні елементи для росту рослин і менше потребує поливу. Вона ідеально підходить для використання на присадибній ділянці.
На завершення року провели навчальний семінар — з чого розпочинати мікроагробізнес. Половину учасників семінару становили священники — аби вони могли донести інформацію людям. Був також присутній автор інноваційної грядки Володимир Розум, який розповів про принципи закладання своїх грядок. Першу грядку Розума зробили у селищі Дашава на Стрийщині, де посадили часник і продемонстрували людям, який отримали в результаті врожай.
Однією з тем семінару було вивчення успіхів та невдач кооперативу з вирощування квасолі «Стрийський Ясь» з села Підгірці на Стрийщині.
Історія кооперативу «Стрийський Ясь» розпочалася у 2017 році. Саме тоді французи реалізовували на Львівщині проєкт, за яким шукали цікаві для них продукти місцевого вирощування. Зупинили свій вибір на квасолі. Як відомо, ця культура походить з Південної Америки, однак у Європі її почали культивувати саме французи. Згодом вона прийшла і до нас. Побувавши на Львівщині, французи познайомилися з людьми, які приготували їм наші традиційні страви — страви з бринзи і з квасолі. Господиня зі села Великі Дідушичі Стрийського району Дарія Маковська зготувала квасолеві пироги з мачанкою, які припали іноземним гостям до смаку. У результаті реалізації французького проєкту за підтримки департаменту агропромислового розвитку Львівської ОДА було створено сільськогосподарський кооператив з вирощування квасолі «Стрийський Ясь» в селі Підгірці на Стрийщині.
За підсумками семінару виникла ідея об'єднати технологію вирощування квасолі яськи з грядками Розума. Створили демонстраційну грядку в Стрийській єпархії УГКЦ, де посадили квасолю.
Програму «Добрий господар» доповнили напрямом розбудови організаційної спроможності кооперативу «Стрийський Ясь». Поставили перед собою амбітні плани — залучити до вирощування квасолі тисячу людей. Розробили стратегію розвитку кооперативу, намітили плани діяльності і почали популяризувати свою діяльність. Сформували інформаційний буклет і створили мережу «Посади Яську». Бо, переконані: якщо таких людей багато, то навіть найменша кількість вирощеної ними продукції дасть у сумі великий товарний продукт, який можна просувати на ринку.
Зараз довкола мережі «Посади Яську» об’єднали 120 людей, охочих доєднатися до кооперативу і вирощувати квасолю, дали їм посадковий матеріал. Культуру для об’єднання теж обрали невипадково — є інформація про те, що білу тичну квасолю яську вже на початку ХХ століття на Стрийщині культивували, вирощували і продавали.
Розповідає Олег Шмілик: «Ще в 1909 році в Стрийському Народному домі, під час Першої хліборобської виставки, яку організував господарсько-молочарський краєвий союз в Стрию, багато селян представляли власноруч вирощену квасолю яську. А сторічні наукові видання стверджували, що найкраще квасоля ясь вирощується у Стрийському повіті, бо тут особлива земля, особливе повітря і особливі люди.
До 1939 року Українська греко-католицька церква на чолі з Андреєм Шептицьким залучала селян до кооперативного руху. Пропагувала, щоб кожен селянин був у якомусь товаристві чи спілці, бо спільно вони ставали ефективнішими. До прикладу, селяни, які торгували худобою, якщо продавали її поодиноко, то жиди завжди перебивали і опускали ціну. Коли були об’єднані, то могли диктувати ціну на ринку і набагато краще продавали. Село почало успішно розвиватися, з’явилися добрі продукти і селяни почали заробляти. Бо до того часу селян переважно на своїй землі висівали збіжжя. Це було пов'язано з різноманітними ризиками, що врожай міг бути загублений. А городництво дає різні види продукції, більш модифіковане, не вимагає великих затрат праці і є прибутковим. Тоді людям про це говорили священники, які на той час були носіями освіти і розвитку в Західній Україні. Вони пояснювали: до нас приїжджають на пів року болгари, висаджують городину (часник, перець) (так, як зараз у нас на півдні України корейці), продають і мають добрі гроші. А зимою повертаються на пів року до своїх родин. А місцеві селяни тут на місці тих грошей не мають.
Щоби кооператив успішно діяв, потрібно спільно акумулювати кошти, аби закупити техніку, обладнання. Потрібно будувати мережу збуту агропродукції. Тому ми запропонували селянам навчатися на досвіді історичної спадщини Андрея Шептицького заробляти на земельній ділянці, використовувати знання науковців. Але поки що люди неохоче йдуть на працю у спілці. Бо краще «я сам»: як вийде, так вийде. Ніхто не буде мені диктувати як маю працювати. Бо спільна праця це відповідальність, це гра у команді. Люди бояться ризикувати своїми коштами, більшою роботою.
Ми пропонуємо людям на початках долучитися з нами до такої собі економічної гри, як отримати додатковий дохід зі своєї земельної ділянки. Запропонували розпочати з вирощування білої тичної квасолі яськи. Забезпечуємо посадковим матеріалом, вчимо особливостям вирощування яськи: вирощування на тичках або на шпалерах. Консультуємо, як вберегти яську від хвороб та шкідників, як впливати на несприятливі явища, пов'язані з вирощуванням квасолі, як вберегти квасолю від шкідника фасолевої зернівки після збору врожаю. Якщо спробуєте і виростите якусь кількість квасолі, ми готові її викупити за гуртовою ринковою ціною.
Тоді селянин зможе для себе зробити висновок, чи варта цим займатися. Такі, крок за кроком, дії вибудовують довіру між людьми, які приймають рішення співпрацювати у кооперативі, люди будуть бачити з ким вони співпрацюють, буде розуміння технології вирощування, які ризики і які вигоди. Таку кампанію залучення людей до агровиробництва ми розпочали у цьому році. До нашої мережі агровиробників може долучитися будь-яка людина, яка згідна вирощувати білу квасолю яську. Територія проживання та розмір земельної ділянки значення не мають. Можна засадити гектар, а можна почати на кількох сотих, а можна спробувати і у вазонку посадити.
Зараз у кооперативі є дев’ятеро людей. До самого початку програми «Добрий господар», де ми почали працювати, долучилися священники УГКЦ Стрийської парафії.
Квасоля дає з 1 га 3 тони врожаю і заробити можна 180 тисяч грн. Якщо ж 1 га земельної ділянки віддати в оренду, то заробіток становитиме 2−3 тис. грн. У Вайбері ми створили спільноту «Посади Яську», де викладаємо інформацію, пов'язану з вирощуванням квасолі яськи".
А для тих, хто хоче подивитися, як виглядає на практиці вирощування квасолі, створено чотири демонстраційні майданчики, куди можуть завітати всі охочі. Це майданчик у селі Вівні Стрийського району, у Сиворогах Перемишлянського району, у селі Конюхів на Стрийщині і у Стрийському фаховому коледжі.
Прямуємо на один із таких демо-майданчиків, розташований неподалік Стрия — у селі Вівня. На початку їдемо у садибу господаря Василя Солонинки. Сподівалися зустріти старшого чоловіка, а біля хвіртки побачили чарівне молоде подружжя Василя і Юлю та дворічну донечку Дзвінку.
Василь — один із тих, хто бере активну участь у роботі кооперативу. Виконавчий директор кооперативу розповідає: «Василь шукає шляхи, яким чином докласти руки для того, щоб забезпечити для своєї сім’ї достаток. Молодий господар перебуває у постійному пошуку. Він не підходить до сільського господарства звикло, а використовує метод невтручання у природу. Для цього вивчає пермакультуру і свої знання застосовує на практиці».
«Почав своє господарство із 30 сотих під хатою, зараз оформив оренду на 2 га поля, яке давно ніхто не обробляв. Це звичайне поле. Ще у 2015 році кропив його Раундапом, обробляв гербіцидами тощо. Згодом від цього відмовився», — зауважує молодий господар.
Квасоля у Василя — тична, але тик немає. Тут Василь використав інший метод — шпалерний, який підказали французи, коли приїжджали на Львівщину. Вони собі не дозволяють використовувати деревину на тики. За рахунок шпалер можна зекономити.
«Спочатку зробив рядки, посадив квасолю, і вже по рядку робив шпалеру. За один день можна зробити таку ділянку — встановити підпору і натягнути дріт. Це ми робили разом із батьком. Шнурки за півдня натягнув сам. Отож, це зробити досить швидко», — розповідає Василь.
Василь каже, що збут — це основна проблема і наголошує, що якби він не знав, що буде збут, який допоможе організувати кооператив, то і не посадив би квасолю. «Якщо не маєш куди збувати — це просто зупиняє. Одного року я посадив півтора гектара часнику. Ми мучилися, коли збирали, то всі родичі нам допомагали. Ми з ними розраховувалися часником. Зараз людей зупиняє саме збут і вони найчастіше задають запитання: а куди ти це все подінеш?».
Із квасолі навіть торти печуть
У Стрию думають не лише про те, щоб виростити квасолю і якнайдорожче продати на експорт. Тут разом із науковцями працюють над створенням продуктів переробки цієї культури. «Ми націлені на те, щоб не тільки консерви робити з квасолі, маринувати її, а зайнятися її переробкою в порошок, створювати якісь добавки або препарати, наприклад, для лікування діабету», — розповідає Олег Шмілик.
Тут відроджують традиції споживання культури, які були споконвіку, а нині незаслужено забуті. Відроджуючи традиції, дбають про осучаснення. Зокрема, нещодавно франківський ресторан розробив рецепт солодкого пирога з квасолі.
Солодкий пиріг «Стрийський Ясь» із квасолі
Інгредієнти: 10 яєць, 300 г цукру, 400 г білої звареної квасолі, 150 г пшеничних сушених перетертих сухарів або борошна, 60 г смаженого грецького горіху, сіль — до смаку.
Приготування:
У мисці збити жовтки з цукром добіла, окремо збити білок з дрібкою солі до крутих піків. До жовтків додати перетерту крізь сито квасолю, сухарі або борошно, добре перемішати та обережно додати білок, перемішати та перекласти у форму для запікання, змащену олією. Запікати при температурі 180 градусів за Цельсієм впродовж 20 — 30 хвилин. При подачі пиріг карамелізувати в соусі з обліпихи на сковорідці.
Читайте також: Хто баклажани вживає — той печінку здорову має…
По материалам: Высокий Замок