Паралельно хлопець подав заявку на отримання гранту, який надає одна з авіаційних шкіл США 
Відколи себе пам’ятає, лучанин Іван Марчук марить небом. Змалку жив біля військового аеродрому й завжди зачаровувався віражами, які у нього над головою робили літаки. Та коли підріс і постало питання вибору професії, життєві реалії змусили забути про мрію. Донедавна. А тепер він щасливий, бо його на навчання кличе Америка!
Іванові Марчуку 24 роки. Каже, у його родині ніколи не було пілотів. Але тато одного разу наважився стрибнути з парашутом. Тоді взяв зі собою на летовище й сина.
— Ми поїхали на рівненський аеродром, — ділиться спогадами Іван. — Мені аж дух забило, коли тато там стрибав з парашутом. Я миттю побіг записуватися і собі, але мені відмовили. Бо мав лише 12 років. Але тато запропонував політати на планері в екіпажі з інструктором. Так я вперше здійнявся у небо, побачив чудові краєвиди довкола міста з висоти пташиного польоту. Пам’ятаю, як пілот весело підморгнув: «Як підростеш, приходь до нас, навчимо тебе літати».
Пізніше хлопець таки стрибнув з парашутом — на аеродромі «Цунів» у Львівській області. Були плани нарощувати кількість стрибків. Проте невдовзі Іван отримав травму ноги, яка поклала на операційний стіл. Переніс складну операцію на коліні й не міг повірити, що від своєї мрії мусить відмовитися, що його реабілітація затягнеться на роки…
Закінчивши школу, юнак хотів вступати до Льотної академії національного авіаційного університету, що у Кропивницькому. Проте відмовився від цієї ідеї, бо не міг оплатити льотну практику. Вищу освіту подався здобувати до Луцького національного технічного університету — і став спеціалістом з міжнародного туризму та екології. Тоді йому випала нагода вперше побувати у США — Іван став учасником програми Work and Trаvеl («Працюй і подорожуй»). За океаном упродовж літа працював баристою. Повернувшись зі США, купив обладнання для обсмажування кави і в Луцьку розгорнув свій бізнес.
Справи йшли добре. Юнак розповідає, не було відбою від замовників зі Львова, Івано-Франківська, Рівного. Але коли почався коронавірус — пандемія вдарила по бізнесу. Тож Іван продав обладнання й нарешті пішов за покликом серця — вступив до Західноукраїнської школи авіації у Львові.
— Я на відмінно склав іспит із теорії і був допущений до льотної практики, — каже Іван. — Цей етап для мене ще не завершився. Щоб отримати ліцензію приватного пілота початкового рівня, необхідно налітати за два роки 45 годин. Я поки що налітав лише десять. Коштує таке навчання недешево: за одну годину польоту необхідно викласти 4000 гривень.
Паралельно хлопець подав заявку на отримання гранту, який надає одна з авіаційних шкіл США, власником якої є виходець з Білорусі Андрій Борисєвіч.
— Організаторам гранту я надіслав есе, пояснивши свою мотивацію, — ділиться Іван Марчук. — Аби отримати кошти на навчання, необхідно було набрати найбільшу кількість голосів серед 277 учасників. Переможця визначили за результатами голосування, яке проводилося у соціальних мережах. Я посів друге місце. Результатом дуже задоволений. Американська школа пілотів запросила мене на безкоштовне навчання: подарувала право безкоштовно відвідувати заняття з теорії та 10 годин безкоштовних польотів. Це просто фантастика!
Читайте також: «Латкові» шедеври (фото і відео)
По материалам: Высокий Замок