itemscope itemtype=»http://schema.org/ImageObject»>
Міжнародний оглядач The New York Times Томас Фрідман опублікував колонку під заголовком "Володимир Путін — найнебезпечніший дурень у світі", де аналізує військову стратегію президента рф в Україні.
Журналіст пише, що путін розраховував на швидке захоплення Києва, не маючи запасного плану, і тепер, зав'язнувши у бойових діях, загнав себе у безвихідь.
Путін загнав себе у ситуацію, коли він не може перемогти, не може програти та не може зупинитися. Він більше не зможе захопити контроль над усією Україною. Але водночас він не може дозволити собі зазнати поразки після всіх витрачених багатств і життів. Тому він не може зупинитись.
На те, що путін ніколи не мав запасного плану, на думку Фрідмана, натякає нинішня "виснажлива війна на виснаження", а саме "каральні" ракетні обстріли українських міст і цивільної інфраструктури.
Ці удари рашисти завдають у надії знекровити українців та виснажити запаси західних союзників, щоб "вони віддали йому чималий шматок російськомовної східної України, який він зможе продати російському народу як велику перемогу".
План "Б" Путіна полягає в тому, щоб приховати, що план "А" зазнав невдачі. Якби ця військова операція мала назву, вона б називалася "Операція "Збережи моє обличчя". Це робить цю війну однією з найбезглуздіших воєн сучасності: лідер однієї країни знищує громадянську інфраструктуру іншої країни доти, доки це не дасть йому достатнього прикриття, щоб приховати той факт, що він був великим дурнем.
Судячи з виступу путіна на параді перемоги 9 травня, тепер він чіпляється за будь-яке пояснення, щоб виправдати війну, цілком вигадану ним у своїй голові, продовжує Фрідман.
Зокрема путін заявив, що російське вторгнення було спровоковано "западными элитами, которые стравливают людей и раскалывают общество, сеют русофобию, агрессивный национализм, уничтожают традиционные ценности, которые делают человека человеком".
Вау. Путін вторгся в Україну, щоб зберегти російські сімейні цінності. Хто б міг подумати? І це лідер, який щосили намагається пояснити своєму народу, чому він розпочав війну зі слабким сусідом, який, за його словами, навіть не є справжньою країною.
На думку Фрідмана, найсильніше путіна зараз лякають дві речі: арифметика та російська історія.
Він знає, що навіть якщо отримає ще кілька кілометрів східної України і утримає за собою Крим, у ту хвилину, коли він зупинить війну, його народ розпочне жорстокі арифметичні обчислення за його планом "Б" — починаючи з віднімання.
Це велика кількість жертв навіть для великої країни, і ви можете спостерігати, як Путін стурбований тим, що люди говорять про це. Путін не зайшов би так далеко, якби не боявся, що, незважаючи на всі його зусилля, у Росії всі шепочуться про те, як погано йде війна і як би на неї не потрапити.
"Боги російської історії не прощають воєнних поразок", — цитує журналіст свого колегу Леона Арона, професора-історика сучасної росії з Американського інституту підприємництва.
Коли російський лідер закінчує війну явною поразкою чи без перемоги, зазвичай відбувається зміна режиму. Ми бачили це після першої Кримської війни, після російсько-японської війни, після невдач Росії у Першій світовій війні, після відступу Хрущова з Куби у 1962 році та після афганської кампанії Брежнєва, яка прискорила горбачовську перебудову. Російський народ, за всієї його знаменитої терплячості, простить багато, але не воєнну поразку.
На думку західних оглядачів, війна в Україні ще далека від завершення і може стати набагато гіршою. путін має два способи закінчити війну. Перший — продовжувати, доки Україна не буде знекровлена та/або на Заході не настане втома від України.
Другий — спровокувати пряму конфронтацію зі США, щоб підвести світ до взаємного застосування ядерної зброї, а потім зробити крок назад і запропонувати наляканому Заходу врегулювання, за якого Україна стає нейтральною та роззброєною, а росія зберігає Крим та Донбас.
Неможливо залізти Путіну в голову і передбачити його наступний крок, але це мене турбує. Тому що ми знаємо, що він знає, що його план "А" провалився. І тепер він зробить усе, щоб розробити план "Б". Йому доведеться знайти виправдання цим жахливим втратам — у країні, де переможені лідери мирно не йдуть у відставку.
По материалам: Подробности