Євген ДИКИЙ: «Путінг» по-краматорськи та чуйка на палєво

Уряд зовсім не поспішає брати на себе таку відповідальність, оглядаючись трохи вгору по вулиці, на Банкову – де теж політичної волі вистачає лише на балачки про "собачі буди", але не на прямий наказ "Фас!" поліції чи Гвардії…

Ну от ні фіга нема у НИХ чуйки на палєво. Ні на гріш мідний нема.

А у мене є. Чуйка – вона тойво, ніби і не раціональна. От ніби і "нішо нє прєдвєщає…" - а вона всьо шкряб-шкряб, шелесь-шелесь: "ой шось воно буде… ой же ж скоро буде…"

Моя чуйка гартована совком, його неждано-стрімким розвалом, веселими непередбачуваними дев’яностими. Потому вона разом з хазяїном була на "помаранчевій", на крайньому (поки що) Майдані, та вижила на війні гарячим та так само мало передбачуваним літом 14-го.

Тому я маю звичку трохи до неї дослухатись, попри відсутність у неї аналітичного апарату та твердих доказів. А от ЇМ, тим шо дивляться на світ з лімузінів, такої чуйки не було де взяти – трохи інший анамнез.

Здавалося б, пережили клоунський "тарифний майдан", якого незнамо чому так боялись на Банковій (моя чуйка тоді навіть не поворухнулась – за кілометр було видно, що це не те що не революція чи бунт, це навіть не безлад, так, дитячі забавки в межах виділеного спонсорами бюджету…). Навіть ЮВТ вже ніби від дострокових виборів відхрещується, хоч ця і збреше – недорого візьме...

Все ніби спокійно та мирно у "данському князівстві", ну хіба поодинокі "шатуни" човника похитують всякими блокадами, але ж вони всі буди собачої збудувати не здатні… "В Багдаді всьо спакойно", карочє. А от чуйка тойво, ворушиться…

Ворушиться чуйка, бо на суд над Насіровим, який сам по собі нічим доленосним не є, тим більше поки йдеться взагалі лише про процесуальні питання, ніяк не дотичні до майбутнього засудження чи виправдання підсудного – наразі на кону "аж" пара місяців його утримання під вартою, - так от, на такий ні фіга не доленосний "судок" понабігли раптом сотні людей.

Понабігли самі, неорганізовано, як крайній раз збігались хіба під ВР проти "автономії ЛДНР", та й то, там контингент був значно менш різноманітний та менш впливовий. Понабігли не ті, хто весь час вештається з мітингу на петинг та назад, не проплачені професійні "майдауни", не "юнаки з палаючими очима".

Прийшли ті, хто після Майдану жодного разу не виходив на вулицю – бо має роботу, бізнес, має мало дурного часу та взагалі не схильний підриватись без дуже вагомої мотивації. Ті, хто не одну собачу буду за життя збудував, і далі будує, попри всю економічну політику уряду.

Ворушиться чуйка, бо спершу несерйозна та замовна блокада ОРДЛО раптом затягнулась, та переросла у серйозний іспит для всіх – перевірку, для кого у нас в країні йде війна за незалежність, а для кого є якесь "непорозуміння на Сході", котре інколи заважає серйозним людям робити серйозний бізнес, а решту часу навпаки, допомагає тримати в руках "шатунів", бо ж воно той-то як його, "Путінпрідьоть".

Бо кумедну аматорську блокаду раптом виявилось нікому розблокувати. Грізний та войовничий міністр, який технічно має змогу "запакувати" всіх блокадників менш ніж за годину, раптом почав вимагати прямої вказівки на рівні не менше Постанови Уряду про те, що він направду не те що має право, а просто за законом зобов’язаний був зробити у перший же день.

А Уряд зовсім не поспішає брати на себе таку відповідальність, оглядаючись трохи вгору по вулиці, на Банкову – де теж політичної волі вистачає лише на балачки про "собачі буди", але не на прямий наказ "Фас!" поліції чи Гвардії…

Моя чуйка добре знає, коли так бува. Це вірна ознака, що влада чудово розуміє, на чиєму боці насправді правда, і яку позицію займе суспільство, якщо питання поставити руба. Купка вар’ятів на рейках раптово виступили в ролі того маленького хлопчика, який вголос сказав про деяку недоодягнутість короля.

І справа тепер вже не у хлопчикові – його можна висікти різками, але на королеві від цього не з’являться сяючі шати, і всі дорослі вже не зможуть "розбачити" його голої дупи – як ми всі вже не в змозі забути ні про 3 роки та 10 мільярдів грн, витрачених на "диверсифікацію поставок вугілля", ні про подвоєну вартість для бюджету вугілля з ОРДЛО, ні про те, що Україна минулого року вийшла на перше місце серед продавців військової техніки до РФ (привіт депутату ВР Богуслаєву!..), за той самий час коли кількасот наших хлопців склали голови, тримаючи лінію окопів між нами та орками…

Ми бачили все це, і тому моя чуйка не здивована відсутністю черги на нагороду за розблокування – навіть вони, у своїй клептократичній сліпоті, цього разу відчули таки щось, і замислились над тим, кого ж потім зроблять "крайнім", і чи встигне цей "крайній" доїхати до Борисполя – бо Феофанія тут вже точно не рятуватиме…

Ну а коли "Перший" раптово поперся шукати собі опору поміж харківського пролетарьяту, та заспівав там про "собачу буду", моя чуйка навіть трохи розслабилась – бо впевненість завжди дає спокій, навіть коли це впевненість у скорому приході повної дупи…

Я знаю цю стару як світ пісню про "трударів, які своєю працею створюють, і попри труднощі лояльні владі", і про протиставлених ним "тунеядців – бунтівників", я чув це ще в часи совкових "інтердвіженій", "рабочих фронтов", "комсомольських дружин" та всіх інших комуняцьких хунвейбінів, їх завжди мобілізовували на мордобій незгодних саме під таку риторику ситих керівних мудаків, від Андропова до Януковича з його "обуреними шахтарями"…

Так само я добре знаю, чим всі такі "звернення до народу" завершувались – спершу розбитими радісним "пролетарьятом" головами "нероб, тунеядців та нетрудового елементу", а потім – барикадами та спаленими танками режиму…

Ну а "путінг" у Краматорську розставив всі крапки на "і". Тут все вже було остаточно довершено та "канонічно" - зігнаний прямо зі зміни "пролетарьят, який постраждав від блокади", ситі пики власників цього пролетарьяту, ряжені клоуни, невідомо нащо одягнуті у камуфляж посеред мирного міста, та головне – заклики "від імені простого трудового народу" до влади, вимоги "застосувати силу", "навести порядок", "пріжать к ногтю"… "Группа рядових удавов із провінціі желаєт.." ( (с) Фазіль Іскандер).

Витримана вся та "етика та естетика", після якої у нормального громадянина спрацьовує суто естетичний запобіжник, і елементарний смак та мораль не дозволяють ні за які резони стати по один бік з "рядовими удавами із провінціі" та їхніми поводирями - це вже за межею толерантності, за "червоною лінією", яку переходити не можна.

Для тих, хто пам’ятає совок та нашу нещодавню історію, все це вже пройдено – перепройдено, від "трудовий народ засуджує екстремістів з так званого "Народного Руху", які намагаються штучно відірвати Україну від братньої Росії, і вимагає від Президента СРСР ввести військовий стан та застосувати армію для знешкодження бандерівських бандитів", до "наколотих апельсинів".

Шкода, що у нинішніх така коротка пам'ять, що воліють все те саме вигребти на власному досвіді…

Шкода не так їх – що заслужили, то і матимуть у підсумку, це їхній вибір, - як країну та тих нормальних людей, яким доведеться полягти у нових нікому не потрібних братовбивчих боях – так, ніби нам мало війни із агресором…

Але ж у тому зокрема і проблема, що війна із агресором є не у всіх, у "заблокованого пролетарьяту", точніше у його рабовласників, на часі інші питання та інші вороги…

Автор цих рядків – доросла людина, з освітою та професією, нерядовою посадою, цікавою та перспективною роботою, зрештою, з інвалідністю після літа 14-го та дитиною, яку треба виростити. Жагу адреналіну та юнацький потяг до революцій я задовільнив ще тоді, коли чимало молодих учасників нашого поки що крайнього Майдану ще не народились, так само і з цікавістю до військових "пригод".

Мені дуже не хочеться відмовлятись від свого розсудливого та виваженого "порохоботства", і не так через його комфортність, як через низку неприємних, проте об’єктивних реалій – від реальності описаного в "шатуні" (я не про сам цей фальшивий документик, а про ті цілком реальні дії РФ, на якому він базується) до відсутності на сьогодні реальної альтернативи як персонально "однотурово-всенародному", так само і цій владі в цілому (ЮВТ та "вилоносців" із "самонеміччю" не пропонувати, перше вже "хавали", це ще гірше за ПОПа за всіма показниками і набагато підконтрольніше Кремлю, друге-третє – щонайменше несерйозно…). Але…

Але наближається та межа, за якою раціональні міркування відступають перед моральними імперативами, той стан, при якому йдеш на Майдан не тому що хочеш, і не тому що віриш у перемогу – а тому що не маєш права не піти.

Межа, за якою якісно змінюється склад революціонерів – ними стають всі ті, хто направду ніяких революцій не хоче, і віддав би дуже багато за заміну їх спокійними поступовими еволюціями.

Межа, коли на заміну вічно невдоволеним "професійним жопозиціонерам", вічним мітингарям, необлаштованим після війни "майдаунам" та "аватарам", юнакам з нормальною віковою гормонально-протестною мотивацією, на барикади приходять серйозні успішні в житті підстаркуваті мужики – приходять через велику нехіть, тому що їм не залишили вибору.

Межа, за якою революціонерами стають закоренілі легітимісти – бо бачать, що до верховенства права ближче на барикадах, аніж у залах куплених згори донизу судів (привіт розблокованим рахункам Януковича, звільненим "діамантовим прокурорам", "перманентно замінованому" Солом’янському суду…).

Я бачив таку зміну "революційного контингенту" під час першого штурму Майдану, а далі на Груші впродовж січня 14-го. Саме після неї дитячий Євромайданчик перетворився на Революцію Гідності. І зараз під Соломянським судом я спостерігаю перші ознаки тої самої трансформації.

Точку неповернення ще не перейдено. Ми балансуємо в точці біфуркації, і влада ще має шанс відвернути революційний сценарій, давши хід швидким, але керованим еволюційним змінам. Революція не є самоціллю, ми прагнемо реформ – і значно краще, якщо вони відбудуться в мирний та легітимний спосіб, хай навіть і ціною безкарності частини керівних потвор, збереження частини награбованих капіталів тощо. Шанс ще не втрачено – але з кожним днем він все меншає. Сьогоднішнє видиме затишшя – подібне на осінь 13-го. Ось-ось щось станеться, і тоді вже зупинити стрімкий перебіг подій не зможе ніхто.

Принаймні, така от у мене чуйка…

Обозреватель

реклама
comments powered by HyperComments
Олексій АРЕСТОВИЧ: Нашими природніми ворогами є усі, хто бажає зруйнувати наш хаос

Судячи з соцмереж, ЗМІ та розмов громади між собою, ступень істероїдності українського суспільства - давно вже у червоній зоні.

Петро ШУКЛІНОВ: Дотиснемо гадів

Це все, що зараз відбувається в Україні - це пройде. Просто треба пам'ятати, навіщо і для чого все починалось. Треба бути в тонусі і не дозволяти нав'язувати, що болото - це природне середовище життя.

Мирослав ТЯМУЩИЙ: «ДНР»: вокзали-примари і два «міжнародних» потяги

Вагон з написом «Донбас» тягне старенький маневровий тепловоз ЧМЕЗ, вироблений ще в радянські часи, з поршневими кільцями, що підлягають негайному ремонту. Ось такий вийшов локомотив «економіки» «Донецької народної республіки».

Дмитро СНЄГИРЬОВ: Сепаратисти у керівництві української залізниці

У 2014 році на тимчасово окупованій території Луганської області було залишено 3 400 вагонів, які належать "Луганській дирекції залізничних перевезень" Донецької залізниці.

Орест СОХАР: Юстиція з відкатом: «ваша честь» і 10 млрд грн

Шановний міністре юстиції Павле Петренко, уже зовсім здоровий глузд залишив все ваше відомство? Я розумію, що гроші на вибори потрібні, але відверто протидіяти державним інтересам, - це вже перебор!!!

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Ліквідували свідка по справі Януковича

Можливо, на часі повернутися до питання візового режиму з РФ попри завивання "там же родственники" и "люди работают на заработках".

Анатолій КРАВЧУК: Дві версії вибуху складів у Балаклеї

Єдину правильну версію маємо від пана Матіоса, який, як завжди, знає все і навіть трохи більше і саме тоді, коли про це ще ніхто навіть і не чув – "в наслідок диверсії", зазначив Матіос. Ну от, все зрозуміло, а головне ніхто не винний – це звичайна диверсія!!!

Петро ОЛЕЩУК: Це не «правильне» або «неправильне» рішення. Це єдино можливе рішення

А тепер, так або інакше, більшість росіян дізнається, що "країна 404" все ще існує, і що вона не дуже добре дивиться на їх поїздки на власні окуповані території.

Олеся ЯХНО-БЕЛКОВСКАЯ: блокада не вирішує завдання контрабанди

Два місяці торгової блокади силами активістів і деяких політиків підштовхнули владу до складного для неї рішення – легалізації блокади. Однак воно може мати наслідки для військової ситуації, «мінського процесу» і санкцій політики.

Валентин КРАСНОПЬОРОВ: Про гендерну рівність

Будучи з дружиною на курсах перед народженням свого сина, інструктор сказала, що останнім часом чоловіки беруть все більшу роль в процесі дородовому і під час нього.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Кредит МВФ і суспільна дискусія

Прем'єр заявив про збитки від блокади "щомісяця 2-4 млрд грн", проте не пояснював, на чому ґрунтуються ці розрахунки.

Максим МИХАЙЛЕНКО: Оглядаючись назад і міркуючи про завтра

Через олігархічнї монополії в Україні надзвичайно дороге життя - чесно заробляти на пристойний рівень споживання тепер стало фактично неможливо. 

Остап ДРОЗДОВ: Мало який народ має розкіш засновувати свою сучасну державу, у нас така розкіш є

Коли вороги жовчно обзивають Україну недо-державою – нас трясе від обурення. Але ж вони праві. І ми це знаємо.

Петро ОЛЕЩУК: Потрібні гроші до бюджету? То візьміть їх!

«Ігорний» продукт – це не хліб, кіоск у кожному закутку біля школи відкрити не можна, і «перенасичувати» ринок – теж не можна. Але і робити вигляд, що попиту на цей продукт немає – теж блюзнірство.

Борис КУШНІРУК: Українців не турбують вклади у російських банках?

Коли мова йде про гроші, то в багатьох українців зникають моральні прерогативи. Тому я би не казав, що у росіян нема шансів працювати в Україні. 

Дмитро СНЄГИРЬОВ: Весняно-польові роботи в «ЛНР»: добрива і посівний матеріал з України

ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" запустило виробництво аміачної селітри. Запуск відбувся 15 лютого 2016 року. Селітра випускається з привізного аміаку від Черкаського "Азоту" і АТ "Міндобрива", Росош.

Сергій ГРАБСЬКИЙ: Чому на Донбасі активізувались бойові дії

Обстріли проводяться по таким населеним пунктам, які не становлять ніякої абсолютно тактичної цінності, і вони просто "накривають" або помилково, або абсолютно свідомо населені пункти, які знаходяться на досить великій відстані від лінії зіткнення.

Мирослав ГАЙ: Майдан — це нормальний стан українського народу

Про те, чому майдани в Україні будуть відбуватися і далі, чи можливий перехід від мирних протестів до збройних протистоянь, чого прагне українське суспільство.

Дмитро СНЄГИРЬОВ: На Луганському напрямку спостерігається передислокація терористів

В ОБСЄ заявили про колону з двох БТР-80, однієї БРДМ-2 та 16 вантажівок військового типу, які виїжджали з території одного з комплексів в Луганську.

Дмитро СНЄГИРЬОВ: Хто катував полонених українських розвідників

За інформацією місцевих джерел аналітичного відділу ГІ "Права Справа", у допитах українських бранців із застосуванням фізичних тортур безпосередньо брав участь начальник "відділу захисту конституційного ладу та боротьби з тероризмом МДБ ЛНР" полковник Андрій Руденко.

Богдан ЯРЕМЕНКО: Пісня про Севастополь - деградація російської дипломатії

З морально-есетичним рівнем російської дипломатії вже давно все ясно - з часів лавровського "мудаки, *ля" і захаровської калінки під шафе.

Олексій АРЕСТОВИЧ: Самотня, боса, ма

Думка, нібито, "держава" є найвищою цінністю для народу, заради якої він готовий нескінченно терпіти потурання інших своїх цінностей та прав, зокрема, права на гідне життя, знищила надмогутній СРСР.

Віталій ПОРТНІКОВ: Кремль не знає, що робити зі зверненням Януковича

Про те, що в листі, в якому Янукович звертається з проханням ввести війська на територію України, «насправді» такого прохання не міститься, Чуркін нічого не говорив. Як і про те, що про лист Януковича нічого не знають ані в адміністрації президента Росії, ані в російському парламенті.

Ніхто не думає і нічого конструктивного робити не хоче - всі з усіма воюють

Як мене за*бали люди, які не вміють думати, а живуть в біполярному світі чорне-біле, зрада-перемога.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Скільки гонорару отримав Насіров за допомогу Онищенку в уникненні сплати від податків?

100 мільйонів гривень застави справді велика сума для людей, які нещодавно отримали 3200 гривень від Гройсмана.

Олексій АРЕСТОВИЧ: Nostra Damus

З точки зору стратегічної операції з приведення народного господарства у відповідність з народною думкою, 26 років незалежності, були надзвичайно вдалим періодом: розвалили майже усе.

Анатолій КРАВЧУК: Проблема для Росії, або Чи потрібна нам блокада...

Якщо коротко, то з певною впевненістю можна сказати, що через блокаду, в "Л/ДНР" скоро попросту нічого буде жерти і то зовсім і всім...

Антін МУХАРСЬКИЙ: Кітч і нова Україна

На наших очах народжується нова Україна. Не аграрно-шароварна, не кітчево-вульгарна, не зросійщено-попсова, але інша і поки що незбагненна у всій неозорості своїх форм буття.

Розпад Російської імперії і Українська революція. Рік 1917-й

Взагалі, гасла, промови, відозви, резолюції того часу були таким набором слів, від якого у кількох розсудливих людей, що залишилися, відвисали щелепи. Треба ж – вигадати щось нечуване: народ, що складається тільки з бідноти фізичної праці!

Орест СОХАР: Трепак поставив НАБУ і НАЗК поза законом

Трепак своїм "дамокловим" пером цілив у дещо іншу мішень: у створюване Державне бюро розслідувань. Він написав досить таки грунтовну статтю, в якій навів свої аргументи щодо нелегітимності формування ДБР.

Сергій КЛИМОВСЬКИЙ: «Блокада» і як використати силу Москви

Завдяки парасюкам Москва отримала підставу казати у Європі: ось бачите, Україна сама відмовилась від Донбасу, блокує його і створює там гуманітарну катастрофу.

Петро ОЛЕЩУК: Рух до Європи - це рух від Росії

Не важливо, як називається територія. Якщо вона контролюється Кремлем - вона по один бік "залізної завіси" з Кремлем.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Соромно за журналістів, які розвели скандал на пустому місці

“Ви не маєте права зупиняти депутата, у нього є депутатська недоторканість”, -- волає на відео сестра нардепа Парасюка. А хто така в законодавстві “сестра нардепа”?

Дмитро СНЄГИРЬОВ: Навіщо Росії окуповані території Донбасу

Росія йде за сценаріями, які були нею відпрацьовані в Абхазії, Південній Осетії та Придністров'ї: захоплення певної території, створення проросійської адміністрації і "заморожування" конфлікту з метою підтримки постійної напруги всередині цих країн.

Мирослав ГАЙ: Кожен українець має для себе відповісти – він хоче брати участь в зраді чи ні?

Про заяви екс-президента Віктора Януковича щодо блокади Донбасу, реальну шкоду українській економіці, війну та торгівлю.

Віталій ПОРТНІКОВ: Державність передусім - це повага і відповідальність

Повагу потрібно розбудовувати у постійному діалозі між суспільством і владою.

Остап ДРОЗДОВ: Нам потрібно перестати постійно виряджати весну туди, де її бути не може

Що робити з демісезонною слабкістю народу, здатного проявляти себе лише пізньою осінню, коли вже запізно? 

Дмитро СНЄГИРЬОВ: Українська розвідка забула про мотострільців з Самари в «ЛНР»

Свого часу начальник Генштабу ЗСУ генерал-полковник Віктор Муженко підтвердив факт перебування на території України російських військових частин, зокрема 15-ї окремої мотострілецької бригади.

Геннадій АФАНАСЬЄВ: Прийшли закони, за якими ти тепер ‒ ворог

Серед зла завжди є шлях угору. Головне ‒ не втрачати себе серед відчаю. Прекрасне має наповнювати серце. Але хіба зло потерпить, що є щось живе серед вимерлої пустелі, серед скверни, на яку перетворювали загарбники рідну землю?

Володимир АР'ЄВ: Україна потребує справжньої боротьби з корупцією

Фігурант квартирного розслідування Лещенко бере на поруки друга Углави і Саакашвілі - Теймураза Нішніанідзе, якого підозрюють у заволодінні державними коштами в особливо великих розмірах. Того самого, який у слідчого раптово забув і українську, і російську.

Антін МУХАРСЬКИЙ: Росія калічить

Не вступайте в жодні дискусії і суперечки, адже диявол часто народжується з піни на вустах янгола, що вступив в боротьбу за добру справу.

Володимир АР'ЄВ: Основним бенефіціаром блокади є Коломойський

У Коломойського на Кременчуцькому НПЗ виробляється певна кількість мазута, який для енергетики є також вчорашнім днем, але кудись продати його все одно треба. Питання - на сотні мільйонів гривень.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Семен та Єгор зникли в найвідповідальніший момент: збурили народ, підставили рядових учасників і втекли

Від того, що центральна влада жує валянок і не здатна на рішучі дії в якості державників хтось десь сидить на коліі, блокує ОДА, організовує майдани, не ходячи рокам в раду -- погрожує ту саму раду розпустить.

Петро ОЛЕЩУК: Владі не довіряють, бо вона постійно бреше, і ця недовіра лише чекає, аби у щось вилитись

Ну не можна підміняти вирішення проблеми словоблуддям та терором. І силовими методами не можна все вирішити. Не розуміти це після Януковича - верх дебілизму.

Максим МИХАЙЛЕНКО: Атаманщина - це стара українська хвороба

Країні потрібна інша Конституція та посилена нею ефективна виконавча влада знизу доверху, чого наразі немає. Та навряд чи вона з'явиться через бунти якихось мутних "професійних активістів" та ще зі зброєю в руках під час війни.

Олексій АРЕСТОВИЧ: Маленький політичний лікнеп

У політиці не має ніякого значення - правий ти, або ні, моральний, або аморальний.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: По закону і паспортах

Ініціатива покінчити з подвійним громадянством прекрасна. Однак чистити рибу варто з голови: коли головний податківець і парламентарі мають по кілька паспортів і просто паразитують в країні, де вони працевлаштовані - оце головна проблема.

Олена БІЛОЗЕРСЬКА: Як легалізувати короткостволи без ризику

Погодьтеся, що 90% отих сварок і розборок, під час яких можливе невиправдане застосування зброї - відбувається по синьці, тобто, в нетверезому стані. Твереза адекватна людина ніколи не буде стріляти без дуже вагомих на те підстав.

СБУ обіцяють оголосити результати перевірки інформації про перебування Самойлової в анексованому Криму

Державна прикордонна служба та служба безпеки України перевірять, чи справді російська співачка Юлія Самойлова, яка представлятиме Росію на пісенному конкурсі Євробачення-2017 у Києві, незаконно перебувала на території анексованого Криму.

Фашик ДОНЕЦЬКИЙ: Ода лицемірству в окупованому Донецьку

Також вразила диверсія Хунти прям у серці окупованого Донецьку: в буфеті продавали львівський шоколад корона. Як ніхто не вдавився нацистським шоколадом - загадка.

glavpost.com