Сергій КЛИМОВСЬКИЙ: Депутати проти сексу, або Помста за е-декларації

Борделі на наукові пошуки відповіли тим, що стали заводити позаштатних працівниць, укладати просто договори оренди на ліжко з індивідуальними бізнесвуменками, або з тими, для кого секс – це хобі або спорт, а не професія.

Марш повій у Києві або працівниць секс індустрії, як їх охрестили ЗМІ, з 3 березня розділив депутатський корпус на дві "партії". Першу – заборонити, другу – легалізувати і оподаткувати. Як водиться, самих працівниць на "марші" було ще менше, ніж геїв на маршах на їх честь.

Організатори явили не абиякий креатив: зблизили марш з 8 березня, щоб перейти взагалі на жінок, а від них до Леніна, СРСР і Вятровича з його ідеєю про скасування 8 березня як святково-вихідного дня. Суспільство відреагувало своєрідно: відправна тема – проституція мало кого зацікавила, а от навколо Вятровича і 8 березня розгорнулись справжні баталії.

Зрештою тему проституції полишили депутатам і журналістам, – особам безпосередньо до неї причетним, як на думку багатьох українців. Але до конкурсу: кого українці більше зневажають: депутатів, журналістів або повій не дійшло, через очевидність переможця. Втім, якби у конкурсі взяли участь судді, то депутатам могло дістатись лише друге місце.

Самі працівниці секс індустрії публічно на все це не реагували, так само, як і працівники інших індустрій на десятирічний намір депутатів змінити Кодекс законів про працю. Причина проста – діючий Кодекс ще за часів СРСР був далеким від реальності і зараз є таким. Тому зміни у ньому мало кого турбують, за винятком професійних захисників прав людей і тварин, а також держслужбовців високих рангів, оскільки вони можуть втратити право терміново захворіти і ніколи не звільнятись.

Розкол депутатів на консерваторів – заборонити, тобто – залишити як є і штрафувати, та реформаторів – дозволити і видати ліцензії, засвідчив авторитарне мислення обох цих "партій" і їх невігластво. Вулична "ліва опозиція" з феміністками виявилась не більш демократичною і освіченою, ніж депутати, і де-факто примкнула до реформаторів, але боїться у тому зізнатись.

Ніхто з цих двох з половиною партій не задався простим питанням: яке взагалі держава має відношення до сексу, щоб його регулювати? Наїжену "лівими" тему про секс держави з народом, у якому задоволення отримує тільки один учасник, до уваги не берем, оскільки це зневажливе ставлення і до сексу, і до народу. Та й самі "ліві", коли опиняються при владі, займались і займаються таким "сексом" з особливим цинізмом.

Якщо намагаємось створити вільне і справедливе суспільство, то секс слід, так мовити, відокремити від держави, як і релігію. Не на папері, а реально. Займатись або не займатись ним, як і з ким, так само як і сповідувати або не сповідувати котрусь з релігій, – особиста справа кожного, а у депутатів і держави є більш поважні справи, ніж стежити: "що люди роблять уночі".

Якщо будемо регулювати, то опустимось до Мінзуліної з РФ з її ідеєю засудити і заборонити усі пози, окрім "місіонерської". Або вскочимо у халепу, як у 2003 р. німці, коли визнали проституцію офіційною професією і внесли у держреєстр. Автором реформи була ХДС/ХСС, яку в Україні за радянською звичкою все ще вважають "правою" і "консервативною". Ліва партія і соціал-демократи реформу підтримали, але незабаром "вилізла" пікантна деталь.

Служби з працевлаштування згідно інструкції почали посилати німкень на роботу повіями, а відмова тягла втрату виплат по безробіттю. Жінки почали скаржитись, стався гучний скандал, і "ліві" із смаком третирували "правих". Меркель довелось коригувати закони і видати роз’яснення службі працевлаштування, що може і надалі пропонувати роботу повією, але відмова не веде до втрати виплат з безробіття.

Німці – народ прискіпливий, і взявшись за тему, вирішили довести її "до кінця", тим більше, що за ХХ ст. у них склалось досить спокійне ставлення до проституції. У 2014 р. вони вирахували, що річний оборот індустрії "червоних ліхтарів" складає десь з 15 млрд. євро і вирішили з неї забрати до бюджету 1 млрд. Це співпадало і з намірами чиновників ЄС, які з 1 серпня 2014 р. вирішили по-новому рахувати ВВП, включивши до нього додану вартість, створену у секторі "червоних ліхтарів", підпільній торгівлі наркотиками і зброєю.

У ЄС вирішили отримати більш реальну цифру щодо економіки. Але мафія не схотіла світити свій внесок у економіку Італії, і після перерахунку за новою методою з’ясувалось, що ВВП Італії за перший квартал 2014 р. став менше на 0,1%, ніж обчислений за старою методою. Натомість, підозріло зріс на 5% ВВП Швеції, де мафії немає, а проституція заборонена.

Взагалі існує принаймні три методики обчислення ВВП, жодна з яких не вважається цілком достовірною. Тому не варто звертати уваги на пропаганду Москви, яка "співчуває" українцям через низький ВВП у 2 тис. доларів на душу населення і хизується російським у 9 тис.

Все простіше – у РФ превалюють приписки, бо вони "світова держава", а у нас – недописки, бо в Україні навіть олігархи люблять поскаржитись на свою бідність. Це стара звичка українців, щоб комуністи не забрали й останнє. Отже, якщо наш ВВП помножити на два, а ВВП РФ поділити на два, то опинимось на одному рівні, з поправкою, що Україна не грабує півсвіту як РФ.

Але німці педанти і у 2015 р. таки вирахували, що з 80 млн. населення в них 400 тис. повії, серед яких 20 тис. це чоловіки, а сукупний прибуток їх за рік складає 14,6 млрд. євро. Німці навіть, як вчив Маркс, вирахували, що у ньому додана вартість складає 7,3 млрд. євро, а амортизаційні витрати – оренда ліжка, презервативи тощо складають в ньому теж 7,3 млрд. євро. Німці просто поділили на око 14,6 навпіл за "українською методою", щоб не копирсатись у химерних формулах Маркса. Але виникла проблема оподаткування.

Оскільки одна частина повій працює на себе і є самозайнятими, або індивідуальними підприємцями, як сказали б в Україні, то вона підпадає під одну систему оподаткування. Ці мають платити податки у місцеві бюджети, розміри яких визначають міськради. Ті, хто працює у штаті борделів потрапляють у розділ "робітниці на фабриці", і за кожну таку робітницю власник зобов’язаний вносити у федеральний бюджет 50% від створеного нею "ВВП".

Оскільки міста беруть менше – від 7,5 до 30 євро за добу роботи, то самозайняті опиняються у кращій податковій позиції, ніж борделі, для яких податківці розробляли ще й шкали податку відповідно до кількості клієнтів, продуктивності праці, і підбирались до Маркса з його доданою і необхідною вартістю. Борделі на ці наукові пошуки відповіли тим, що стали заводити позаштатних працівниць, укладати просто договори оренди на ліжко з індивідуальними бізнесвуменками, або з тими, для кого секс – це хобі або спорт, а не професія.

Останні "розважаються" або "тренуються" у борделі поза будь-яким робочим графіком і номінально ще й платять йому за "стажування". Податківці проти такого ноу-хау виявились безсилими, або приреченими проводити кожну ніч у борделях, щоб усе зафіксувати. Це не влаштовувало податківців, і зрештою все звелось до звичного статус-кво: одні роблять вигляд, що дотримуються закону, інші – що пильно стежать за його виконанням.

Зрештою вуличні індивідуалки посунули борделі, але міськради швидко зрозуміли, що з них вагомо бюджет не наповниш, особливо, якщо місто невеличке. Тому у Бонні ще в 2011 р. у "червоному кварталі" поставили таксомати для повій. Анонімно платиш 6 євро, отримуєш квиток і працюй з 10:15 до шостої ранку. Кількість клієнтів не обмежена, але штраф, якщо перевірка вловить без квитка.

На цьому сексуальна реформа у Німеччині і зупинилась, фактично на тому самому місці, з якого стартувала і без суттєвого наповнення бюджету, хоча показник ВВП дещо зріс.

Іншим, радянським шляхом пішли шведи. У 1999 р. Ліва партія, соціал-демократи і "зелені" у Швеції секс за гроші заборонили і стали штрафувати клієнта, а не продавця секс послуг для обох статей. Але проституція не зникла ні у Швеції, ні у Норвегії та Ісландії, які пішли "шведським шляхом". Вже через 10 років цей закон стали критикувати як "праві", так і "ліві", посилаючись на те, що він загнав повій у "тінь" і зблизив з світом криміналу. З’явились пропозиції піти "німецьким шляхом".

Сусідня Фінляндія пішла власним шляхом – заборонила борделі і сутенерство, але дозволила індивідуальний секс за гроші, за умови, що він не надається і не рекламується у громадських місцях. У Фінляндії його не стали обкладати податком, оскільки навіть і не сподівались на цьому заробити, на відміну від українських депутатів. Секс за гроші у Фінляндії завжди був непопулярним, і займались ним переважно іноземки. Фіни звикли до сексу без грошей. Але і у цій ситуації з’явились невдоволені.

Першими були податківці. Кмітливі фінські власники житла стали писати, що здають його в обмін на секс, а оскільки він податком не обкладається, то й податок за здачу житла вони платити не зобов’язані. Перед податківцями виникла цікава перспектива – змусити власників регулярно займатись з квартирантами сексом в себе на очах, щоб переконатись, що ті не брешуть.

Зрештою ця проблема розв’язалась "природним" шляхом. Другими стали борці за високу мораль, які заявили: в 1998 р. у Гельсінкі був тільки один секс-клуб, а у 2000 р. їх стало 13, і наполягали, що під виглядом секс-клубів діють борделі. Але тут борці за мораль опинились перед технічною проблемою: щоб довести, що люди у клубі займаються груповим або індивідуальним сексом за гроші, а не для задоволення, туди слід піти і взяти участь у процесі.

Звісно, можна когось найняти і заслати, але це підпадає під кримінальну статтю про примус до сексу. На проблемі: поступитись принципами або порушити кримінальний кодекс, борці за мораль і "забуксували". Поліція, на відміну від них, має можливості для отримання достовірної інформації і відслідковує випадки сексуального рабства, оскільки індивідуальний секс за гроші не заборонений. Зрештою у сусідній Швеції цю заборону обходять, видаючи плату за подарунок.

"Фінський шлях" є найбільш вдалим варіантом "відокремлення сексу від держави" з усіх точок зору. Держава відмовляється від сумнівного і клопіткого "заробітку" на сексі, забороняє секс-індустрію, і залишає громадянам на власний розсуд вирішувати: займатись їм сексом просто так або за гроші.

Проституція морально засуджується, але не є карним злочином. Особи, які нею займаються, сприймаються як жертви трагічного збігу обставин, або як недорозвинені. У першому випадку держава її допомагає знайти іншу роботу, у другому не заважає вести спосіб життя, який їм до вподоби, але слідкує, щоб це не заважало іншим.

Фінляндія не одинока. Подібна модель прийнята у Естонії, Великобританії, Польщі, Іспанії, Португалії, Італії, Бельгії, Чехії, Словаччині, Данії, Болгарії, Швейцарії, Грузії і Казахстані. Побачити у цьому переліку Україну при існуючому складі Верховної Ради, навряд чи вдасться.

Якщо Москва через дурних "феміністок" і різних "лівих" намагається роздмухати будь-яку тему до глобальної катастрофи, то значна частина депутатів зацікавлена не у раціональному вирішенні проблеми, а в тому, щоб "ловити хвилі" від дій Москви для власного піару і створювати собі імідж "високоморальних консерваторів" або "рішучих реформаторів". Але політики і депутати, які вимагають частки від заробітку повії, будь-то у формі податку або штрафу, нічим не відрізняються від сутенерів.

Деякі партії і депутати мають і особисту зацікавленість у ідеї всіх оподаткувати: повій, рибалок, грибників, репетиторів, городників, і взагалі усіх, хто має, на їх думку, шалені побічні заробітки. Такі совкові ідеї вже озвучувались за часів Кучми і Януковича, а зараз в них з’явилась і дві нові мотивації.

Перша, – помста за ганьбу з е-деклараціями. Депутати хочуть довести: виборці не кращі за нас і теж мають "ліві" прибутки. Різницю у розмірах депутати ігнорують, як і той факт, що у виборців їх джерело – праця у вільний час, а в депутатів – хабар, крадіжки з бюджету, здирництво і продаж батьківщини. Другий мотив – "опозиція" намагається тиснути на виборця, щоб взяти його у союзники проти команди президента, яка змушує депутатів, суддів і усю касту "недоторканних аристократів" до пояснення походження своїх статків і відмови від "недоторканості".

Союзником "недоторканних" у цьому є Кремль, який сподівається їх руками скинути уряд Гройсмана і Порошенко. "Русский міръ" взагалі, як губка всмоктую у себе всіх покидьків. Зовсім не складно розгледіти його зацікавленість у новій версії совкової компанії боротьби з "нетрудовими доходами", хвилю якої зараз намагаються здійняти у ЗМІ України.

Обозреватель

реклама
comments powered by HyperComments
У Росії розбився черговий літак: Міг-31 розвалився в повітрі

У республіці Бурятія розбився винищувач МіГ-31.

Жорстока дуель із терористами: наші бійці ліквідували російського снайпера

У зоні АТО сталася снайперська дуель між групою російських найманців і бійців Збройних сил України. В результаті неї вбили снайпера терористів.

Валентин КРАСНОПЬОРОВ: Останнє про свободную Росію і росіян

Той хто каже вільна Росія для мене підсвідомий імперець, який не хоче бачити реальних речей, і хоче посидіти на двох стільцях - залишити імперського урода і демократію там започаткувати. Такого не буває.

Остап ДРОЗДОВ: Як узагалі можна не розуміти української в Україні?

Перший – зона хочу, другий – зона мушу. Нічого страшного тут немає. Декому буде важко, але все-таки треба згадати, в якій державі з якою національною мовою ти живеш.

Петро КРАЛЮК: Гіркі уроки Молдови. Про що вони говорять Україні?

Тріумф Додона був забезпечений не лише розколотістю молдовського суспільства. Партії, що входили в альянс «За європейську інтеграцію» й донедавна перебували при владі в Молдові, показали себе не з кращого боку.

Віктор КАСПРУК: Чим обернеться вояж до Сирії агента Кремля «дона Педро»

Виявивши недовіру такому заангажованому президенту ПАРЄ, депутати з різних європейських країн фактично вручили йому «чорну мітку» за його співпрацю з Російською Федерацією.

Дмитро СНЄГИРЬОВ: «Кого і навіщо годуємо - незрозуміло»

Варто зауважити, що в грудні 2016 року на тимчасово окуповані території Луганської області "зайшло" електроенергії на 275 млн. грн., в січні 2017 - також на 275 млн. грн., в лютому - на 225 млн. грн., і в березні (оперативна інформація) - майже на 210 млн. грн.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Щоби вам писалки повідсихали, а плани складали лиш в бюро ритуальних послуг

Коли людина відверто плює в криницю, з якої п'є воду, гидує незалежністю і суверенітетом, відверто грає на руку кумасику загребущому, але врешті все у неї складається щонайкраще.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Новини про ОРДЛО без українського світла викликають лише спокій

Демографія в ОРДЛО піде в ріст. Темрява - друг молоді. Обіцяють різке потепління.

Петро ОЛЕЩУК: У нас в якості досягнення поставленої боротьбі з корупцією - створення купи антикорупційних органів

А загалом, це дивовижна майстерність. Так боротися з корупцією, аби жоден корупціонер не постраждав, але всі були переконані, що боротьба триває.

Сергій ДАЦЮК: Драма націоналістичного реваншу

Влада та олігархи кожен раз грають націоналістів втемну і завжди переграють, бо дискусія так і не добирається до глибинної суті та до справді вартісних речей.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Я НАБУ і САП не заздрю

Найближчі місяці два Ляшко і всі до єдиного члена його фракціі розкажуть і про продажнє НАБУ, і про кругломордих із САП, і про бобровника та макуху на викликом, і про замовлення з Банкової.

Мирослав ГАЙ: Нам тут болить: чому Лоліта та інші пхаються в Україну?

Про російських артистів, які не отримують дозвіл на візити в Україну.

Роман КУЛИК: Про малоросів поміж нас

Чим далі - тим менше ілюзій. Щоб перемогти у цій війні - недостатньо просто перебити n-нну кількість росіян і колаборантів. Бо куди не кинь - на одного чудового українця - кілька ментальних малоросів.

Микола ВОРОБЬОВ: Блеф Північної Кореї

Аби зупинити КНДР, Сполучені Штати можуть ще більше збільшити санкції проти Північної Кореї. Вони можуть ввести повне ембарго, в тому числі не тільки з боку заходу, але і з боку Китаю і інших країн.

Сергій ГАЙДУК: «Потоплені амбіції» України як морської держави

Аналіз морської політики України з точки зору права, національних інтересів, геополітики, історії, статистики приводить до висновку, який нажаль, є невтішним – системної морської політики в Україні не існує, є лише її імітація.

Максим МИХАЙЛЕНКО: Сім міхів горіхів

Трампу треба довбати Північну Корею, це хоч якось потягне час перед новими проблемами, яких буде все більше і більше.

Максим МИХАЙЛЕНКО: Про силу, правду і голоту

Ми прагнули правди - і дізналися її: "переможці" перерозподілу власності 1990-х-2000-х зберігають мільярди вдома у ВКВ, коштовних металах, предметах розкошу та іконах.

Оксана Забужко: Сьогодні не потрібно бомбити міста, досить розбомбити мізки

Письменниця закликала відмовитися від сталінського мема "хто залишився на окупованій території, той ворог".

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Про цинічність світу

Деяким членам місій треба менше фокаткатись із сепарами, випивати в луганських барах. Називати речі своїми іменами: окупанта -- окупантом, війну -- війною. Тоді і свої на мінах не підриватимуться.

Тимчук: Першими на місце вибуху авто ОБСЄ прибули журналісти Russia Today

Після підриву авто місії ОБСЄ на Луганщині біля населеного пункту Пришиб першими на місце трагедії прибули російські журналісти-пропагандисти.

Антін МУХАРСЬКИЙ: Динозаври «совка» приречені на вимирання

Словом, той хто дивиться телеканал ІНТЕР і читає газету "Сєгодня" і журнал "ВІВА" приречений на деградацію і вимирання.

Лариса ВОЛОШИНА: Чому україномовні українці мають виправдовуватися?

Російськомовні, що не відчувають жодної мовної дискримінації в Україні, захисники мовних прав, якщо їх справді цікавлять права, повинні були б прислухатися до аргументів протилежної сторони, спробувати вникнути і зрозуміти, як україномовному українцеві живеться в сучасній Україні.

Віталій ПОРТНІКОВ: Торжество насильників: урок операції «Вісла»

Насильницькі акції завжди призводять виключно до торжества лише ґвалтівників та до поразки не тільки жертв насильства, а й тих, хто аплодує їм.

Ярослав ГРИЦАК: Як українці переховували євреїв

Переховувати євреїв було небезпечно, за це німці страчували. Не лише того, хто переховував, а й усю родину.

Андрій КЛИМЕНКО: «Новації» туризму у Криму

Зростання туристичного потоку в Крим з РФ надалі не буде. Чому не буде? – Тому що знов відкрили тури в Туреччину, в Єгипет. Бо в Криму постійно йдуть військові навчання.

Ігор СЕМИВОЛОС: Вперше українцем відчув себе у Москві

Мову я вчив в Москві, в Українському Молодіжному клубі, і повертаючись на канікули додому, говорив українською з усіма. І коли на питання, - ти откуда приєхал?, я відповідав, що з Москви, у людей виникав когнітивний дисонанс.

Ігор СЕМИВОЛОС: Туреччина не єдина країна, яка намагається сконцентрувати владу в одних руках

У сучасному світі Туреччина не єдина країна, яка страждає на фантомні імперські болі і очевидно не перша у намаганні сконцентрувати владу в одних руках. 

Богдан ЯРЕМЕНКО: Про скрипчині слова

Не розповідайте мені. Я знаю, що таке жити в гетто.

Антін МУХАРСЬКИЙ: Свідоме зусилля

Спостерігаю, що багато хто з російськомовних корінних киян після Майдана перейшли на українську мову свідомо. Нехай поміж собою вони спілкуються російською, але коли виходять в публічний простір, говорять українською, маркуючи себе як українців.

Мирослав ГАЙ: Ви забули, що у країні війна?

Дуже часто навчання у РФ є прикриттям для перекидання великої кількості бойової техніки та особового складу.

Дмитро СНЄГИРЬОВ: Навіщо терористам «ЛНР» 15-річні дівчата-снайпери

Окремий курс навчання проходить так званий снайперський підрозділ, який налічує до двадцяти "курсантів". За інформацією місцевих джерел ГІ "Права Справа", серед "курсантів" снайперського підрозділу є жінки.

Юрій ВИННИЧУК: Не прикидайтеся ідіотами більшими, ніж ви є

У нас нардепи - ґетто, судді і прокурори - ґетто, митники і податківці - ґетто, олігархи взагалі недосяжне ґетто. І усі ці ґетта з нами ж не перетинаються в побутовому житті.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: По НАБУ-Мартиненку

Крупну рибу знайшли під приводом, що Мартиненко збирався тікати. Насправді аби він хотів дременути за прикладом Чауса, Онищенка, беркутівців, які днями кордон пішака переходили аби поскоріше потрапити до Росіі -- то давно б уже поїхав.

Петро ОЛЕЩУК: Росія буде забороняти релігії, викреслювати зі списку народи, переслідувати

Держава приділяє велику увагу релігійним питанням, та намагається використовувати релігію як інструмент політичного впливу, що протиставляє неототалітаризм "класичному модерному" тоталітаризму Німеччини або СРСР Сталіна.

Антон САНЧЕНКО: Канали залюбки покажуть будь-які співочі труси з Росії, але й досі існує заборона проти вертепів та Скрипки

Олег Скрипка вже доволі давно проводить не тільки літню, але й різдвяну Країну мрій, центральною подією якої, окрім концертів самого ВВ на морозі, зазвичай буває Зірковий вертеп.

Антон САНЧЕНКО: Радянський Союз таки був країною переможного двоєдумства

Крах системи якраз і пов'язаний з тим, що молоді набридло, що слова розходяться з ділом.

Андрій ШВЕЦЬ: Йшов четвертий рік війни

Сьогодні спостерігав показову картину, яка не лишила мене байдужим і я вирішив, що про це варто говорити.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Деяким публічним особам треба відкривати рота лише під фонограму

Кесарю кесареве, а українському шоумену максимум торгувати хліборізкою на якомусь сопливому талант-шоу чи фігурувати в хроніках таблоїду.

Анатолій КРАВЧУК: Дещо про новітню Україну

Як можна було звільнити з під варти підозрюваних у вбивствах на Майдані колишніх беркутівців, які відразу після мудрого судового рішення й чкурнули до Росії-матінки, що наразі є надійним притулком для усіх українських злочинців будь якого рівня.

Роман КУЛИК: Суд, який задовольнить всіх українців

Навіть якби суд затвердив заходи проти РФ по припиненню фінансування терористів - це рішення не перекрило б канали підтримки і оснащення ордільських бойовиків. 

Bloomberg: Справжній план Путіна: відділити Донбас і забрати собі

Двоє західних дипломатів у Москві розповіли виданню, що стратегія Путіна полягає в зміцненні важелів впливу для посилення контролю Кремля над Донбасом в короткі терміни.

Сергій МАРЧЕНКО: Основним гальмом, що стримує українську економіку є не корупція, а саме відсутність довіри

Закони не допоможуть повернути довіру – лише кропітка праця над собою і своїм оточенням. Її дуже легко втратити, а повертати доведеться роками.

Петро ОЛЕЩУК: Радбез ООН не зобов'язаний забезпечувати виконання рішень суду

Якщо навіть Україна виграє справу проти Росії, і Росія рішення не виконає, то єдине, що нам залишиться - звертатися до Радбезу ООН, де у Росії є право вето.

Петро ОЛЕЩУК: Якщо є суди, і є країни, де їх рішення чогось значать - до них не зайвим є звертатися

У українського уряду в питанні відстоювання територіальної цілісності та суверенітету України особисто я бачу типову "роботу на папку".

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Краще б суд ООН зробив втик Росії за фінансування тероризму на Донбасі

Ми роками наївно сподівалися на справедливість в Гаазі. Але справедливості насправді ніколи немає у чистому вигляді.

Анатолій КРАВЧУК: Як сепарські хакери документи з АТО викрадали

"Доповідь про факту" – проблема двомовності. Російською – по факту, українською – про факт, а російський ватник, який попав на напрямок інформаційної війни з українськими вчорашніми братами пише щось середнє, от і виходить оте – про факту.

Ігор СЕМИВОЛОС: Ердоган програв ключові міста та райони

Він програв ключові міста та райони, важливі з точки зору політичного розвитку, і це доволі тривожний сигнал.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Є сенс повчитися смислам, а не формам

У Британії відшліфована століттями виборча система. Є торі, а є віги. Є консерватори і є лейбористи. Там нема сюрпризів в стилі - Радикали, Юля і Опоблок беруть перші місця.

Денис КАЗАНСЬКИЙ: Так починалася «боротьба мирних шахтарів проти кривавих карателів»

Ті самі люди, які в божевільному екстазі вигукували образи та закликали вбити беззбройну людину потім щиро обурювалися - "чому ці фашисти почали АТО?"...

glavpost.com