Петро КРАЛЮК: «Батько Сталін» нав'язав нам святкування 23 лютого

Більшовикам важливо було приховати, що 23 лютого 1918 року вони фактично капітулювали перед німцями та їхніми союзниками. Сталіну також важливо було показати, що Червона армія «виникла» ще перед тим, як її почав створювати Троцький – його основний суперник у боротьбі за владу в СРСР.

Свято 23 лютого в нас люблять. І бучно відзначають! А цього року це святкування майже ювілейне. Ніби виповнюється 95 років із часу створення Радянської армії. Бо 23 лютого в часи СРСР трактувалося як день Радянської армії.

Зараз воно в нас, як і в деяких державах пострадянського простору, відзначається як «день захисника вітчизни». Правда, виникає питаннячко, яка вітчизна мається на увазі? Чи не радянська?..

Якби хтось зараз провів соціологічне дослідження, поцікавившись, які реальні історичні події послужили для встановлення «дня захисника вітчизни», то впевнений: абсолютна більшість опитаних взагалі нічого б не сказала з цього приводу.

Та найцікавіше те, що коли ви звернетеся до авторитетних джерел радянського періоду (до енциклопедичних видань чи до шеститомної «Історії Комуністичної партії Радянського Союзу») і спробуєте з’ясувати, чому це радянські люди святкували 23 лютого як день Радянської армії, то отримаєте дуже плутану інформацію. Ви так і не з’ясуєте, де конкретно в цей день 1918 року велися бої Червоною армією (предтечею армії Радянської), які були залучені частини, зрештою, які були результати цих боїв.

Що відбулося 23 лютого 1918 року?

«Події 23 лютого» були наслідком переговорів у Бресті між більшовиками й кайзерівською Німеччиною та їхніми союзниками. Хоча, як на мене, ці переговори були таким собі цирком. Адже більшовики прийшли до влади не без допомоги німців. Останнім важливо було вивести Росію з війни – що й зробили більшовицькі лідери. Тепер треба було домовлятися, «ділити пиріг із німцями».

Але німецькі апетити виявилися дуже великими: від Росії зажадали відмовитися від колишніх західних території площею понад 150 тисяч квадратних кілометрів (Польщі, Балтики, частини Білорусі) та сплатити 3 мільйони карбованців за утримання військовополонених.

Абсолютна більшість росіян сприйняла б такі умови миру як несправедливі й грабіжницькі. Тому більшовицькі лідери на позір не могли сприйняти таких умов, принаймні мусили зберегти хороше обличчя при поганій грі. Лев Троцький, який очолював більшовицьку делегацію на переговорах у Бресті, 9 лютого 1918 року відмовився підписувати мирний договір із Німеччиною та її союзниками.

Німці, зі свого боку, заявили, що відновлять воєнні дії 18 лютого, що й було зроблено. Правда, широкомасштабних дій вони не вели, наступаючи невеликими загонами чисельністю 100–200 осіб. Без особливих зусиль був ними взятий Двінськ та деякі інші міста.

Щодо більшовиків, то ніякого супротиву ті не чинили – ні під Псковом, ні під Нарвою, де, за словами радянських пропагандистів, у героїчних боях зародилася Червона армія. Обороняти Петроград були послані пробільшовицьки налаштовані моряки Балтійського флоту на чолі з головою Центробалту Павлом Дибенком. Правда, останній зі своїми матросами чомусь опиняється далеко від російської столиці – аж у Самарі. Чесно кажучи, сумнівно, що він покинув позиції з власної волі.

Дибенкові більшовицьке керівництво доручало відповідальні й делікатні завдання. Завдяки балтійським матросам, якими керував Дибенко, більшовики захопили владу в жовтні 1917 року. Відразу ж після «Жовтневої революції», точніше, жовтневого перевороту (так, до речі, цю подію спочатку іменували більшовицькі теоретики), Дибенко зупинив наступ військ Керенського-Краснова на Петроград, а також під його керівництвом «люди з гвинтівками» розігнали Установчі збори.

Виконував він відповідальні завдання під час «громадянської війни». А в 1921 році командував Збірною дивізією, яка придушила Кронштадтське повстання. За те, що Дибенко втік зі своїм військом з-під Петрограда в лютому 1918 року, він був виключений із більшовицької партії (і то тимчасово). Хоча, здавалося, за такі дії мали б розстріляти!

Насправді, ні німці, ні більшовики не збиралися воювати між собою. Першим треба було показати, що вони наступають. Другим – що вони не здатні обороняти російську столицю. А тому мусять іти на підписання принизливого мирного договору.

Те, що жодних боїв з німцями під Петроградом не велося, підтверджує більшовицький вождь Володимир Ленін у своїй статті «Тяжкий, але необхідний урок», опублікованій у вечірньому випуску «Правди» 25 лютого 1918 року. Про народження Червоної армії, яке буцімто відбулося два дні тому, він навіть не згадує. Чи то не дійшло до вождя повідомлення про «героїчні бої», чи то він не оцінив цієї епохальної події. Зате в цій статті постійно акцентувалася увага на безпорадності більшовиків при обороні Петрограда.

Правда, це не значить, що більшовики були такі безпорадні. Вони мали свої бойові загони, так звану Червону гвардію. Але використовували її не для війни з німцями, а для більш «важливих» завдань – для «тріумфальної ходи радянської влади», тобто для встановлення свого контролю над територіями, які не хотіли їм коритись.

Так, на початку 1918 року більшовицькі війська ринули в Україну, захопили Крим. До речі, саме 23 лютого (!) 1918 року більшовицькі сатрапи без суду розстріляли в Криму очільника Кримської національної директорії, одного з керівників кримськотатарського національного руху Номана Челебіджихана.

А що відбулося в Петрограді 23 лютого 1918 року? Саме в цей день, коли нібито в «героїчних боях» зародилася Червона армія, більшовицький ЦК ухвалив рішення підписати мирний договір із Німеччиною та її союзниками. Згідно з цим договором, Росія втрачала Естляндію, Курляндію, Ліфляндію, Литву та Польщу. У Закавказзі під владу турків відходили Карс, Ардаган та Батумі.

Більшовики зобов’язані були вивести свої військові частини з Фінляндії, України та Аландських островів. Радянська Росія зобов’язана була демобілізувати свою армію, перевести її на становище мирного часу. Так що можемо вважати 23 лютого днем капітуляції більшовиків перед колишніми противниками Російської держави в період Першої світової війни.

Щодо Червоної армії, то її творцем був Лев Троцький, який 14 березня 1918 року став народним комісаром військових справ уряду більшовицької Росії. 10 липня 1918 року 5-й Всеросійський з’їзд Совєтів ухвалив постанову «Про організацію Червоної армії». Цей день можна було б вважати днем її заснування.

Чому «батько Сталін» захотів відзначати 23 лютого як день Червоної армії?

Ні в 20-х, ні на початку 30-х років ХХ століття ніхто в СРСР не відав, що Червона армія була створена 23 лютого 1918 року. Цю міфічну дату, схоже, вигадав «батько Сталін» чи хтось із його оточення. Бо відзначати почали її тоді, коли остаточно утвердилася сталінська диктатура. 23 лютого 1938 року в СРСР помпезно відзначили 20-ліття Червоної армії.

Звісно, призначення сталіністами 23 лютого днем народження Червоної (Радянської) армії не було випадковістю. Тут маємо справу з класичним пропагандистським прийомом, коли відбувається приховування негативної інформації з допомогою позитивної.

Більшовикам важливо було приховати, що 23 лютого 1918 року вони фактично капітулювали перед німцями та їхніми союзниками. Сталіну також важливо було показати, що Червона армія «виникла» ще перед тим, як її почав створювати Троцький – його основний суперник у боротьбі за владу в СРСР.

Міф про 23 лютого як «день Радянської армії» нав’язувався упродовж кількох поколінь. З часом радянські люди до нього звикли, не особливо переймаючись тим, що вони святкують. Для них це було «армійське» чи «чоловіче» свято, що служило серйозним приводом для не менш серйозних застіль.

Але задумаймося, що святкують росіяни в цей день? Для них 23 лютого далекого 1918 року стало днем національної ганьби, коли більшовики погодилися підписати принизливий договір із Німеччиною та її союзниками. А який історичний сенс це свято має для нас, українців?

Невже нам треба щорічно відзначати неіснуючі перемоги неіснуючої Червоної армії під столицею іноземної держави? Адже в лютому 1918 року ми мали свою незалежну державу, яку визначали європейські країни. А збройні більшовицькі загони, на основі яких з часом сформувалася Червона армія, в ті дні намагалися знищити нашу незалежність.

Радіо Свобода

реклама
comments powered by HyperComments
Петро ОЛЕЩУК: Маніфест Партії Магічних патріотів

На гривнях намалювати Вашингтона та Франкліна. Це зробить її такою ж надійною, як доллар.

Віталій ЧЕПИНОГА: Хто буде наступним президентом України?

Ото виберуть собі когось, а потом кажуть одне одному: Оце вибрали падлюку!... Наче не самі вибрали, а хтось збоку прийшов...

Віталій ШАПРАН: Чому ж укріплюється гривня?

Я вже трохи втомився від горе експертів - відразу ж хотів над ними посміятись - от ляпнуть би таке у ефірі центральної радіостанції - щось на зразок того "Так Гонтарева із США привезла друкарський верстат і з четверга НБУ почав друкувати долари тому гривня зміцнюється".

Євген ДИКИЙ: Генеза «випадкової» незалежності

За нашою спиною – армія УНР, повстанці УПА, беззбройний і від того ще важчий подвиг дисидентів – "шестидесятників" у таборах. Всі вони помирали за незалежність нашої країни, і їхні життя – та сама ціна свободи, яку аж ніяк "шарою" чи "випадковістю" не назвеш.

Роман КУЛИК: Протруханівські охр*нівші депутати

Хоча нема чого дивуватись - Труханов явно не з табору прибічників України в цій війні.

Віктор КАСПРУК: Ізоляція «Л/ДНР»: Росія сама себе перехитрила

Відмова української сторони утримувати території, котрі вона не контролює, є абсолютно правильним рішенням. Єдине зауваження, що це рішення дещо запізнилося.

Олена ДОБРОВОЛЬСЬКА: Головна помилка - це думати, що зброя ні в кого не чищена

Вже всі, хто міг відписався по темі того, що відбулося в Одесі з переіменуванням вулиць. Тепер наприклад у нас немає вулиці Небесної Сотні, а є вулиця терешкової, що наразі підтримала анексію.

Як російські спецслужби катували Сенцова - розповіли у США

Тюрма – це м’ясорубка людських доль, потрапивши в яку, перестаєш вірити в справедливість, але не припиняєш за неї боротися.

Обрано нову найкращу купюру світу - найзахищенішу та найкрасивішу

Міжнародне банкнотне товариство обрало найкращу купюру 2016 року - нею стали 50 швейцарських франків

Росія злякалася появи «Томагавків» у Польщі

Усі стратегічні об'єкти європейської частини РФ будуть у небезпеці, якщо систему протиракетної оборони США в Польщі оснастять ракетами "Томагавк". Про це заявив начальник генштабу Росії Валерій Герасимов.

Uber планує створити повітряні таксі до 2020 року

Компанія Uber оголосила про плани розробити і протестувати автоматичні повітряні таксі вже до 2020 року.

У Полтаві вандали пошкодили могильні пам'ятники учасникам АТО на Алеї Героїв

З могил загиблих бійців зняли прапори

Без Небесної Сотні і Героїв Крут: одеські депутати повернули старі назви декомунізованим вулицям

Громадські активісти збираються оскаржити це рішення у суді.

«Тисячі жертв - марні» - блогер опублікував фото нової агітації колишніх «регіоналів»

На Луганщині розпочалася агітаційна кампанія "Опозиційного блоку". Більшість учасників партії - колишні "регіонали", які допомогли російським загарбникам розпочати війну на Донбасі.

«Чемодан – вокзал – Росія» та «Горіти тобі в пеклі»: як Наталію Королевську зустріли в Маріуполі

"Опозиційний блок" вирішив провести агітаційну роботу в Маріуполі. Однак місцеві мешканці не надто зраділи присутності у місті його представників.

У Конотопі розігнали шабаш сепаратистів

У Конотопі організація "Український вибір", головою якої є кум президента Путіна Віктор Медведчук, провела засідання в одному з місцевих ресторанів.

Українське ноу-хау дозволяє керувати пасіками онлайн

Українські вчені розробили унікальну технологію, яка дозволяє не лише спостерігати за роботою бджіл, а й управляти процесом збирання меду. Спеціальне устаткування рахує бджіл, контролює температурний режим, чистоту повітря та кількість зібраного меду.

У Росії розбився черговий літак: Міг-31 розвалився в повітрі

У республіці Бурятія розбився винищувач МіГ-31.

Жорстока дуель із терористами: наші бійці ліквідували російського снайпера

У зоні АТО сталася снайперська дуель між групою російських найманців і бійців Збройних сил України. В результаті неї вбили снайпера терористів.

Валентин КРАСНОПЬОРОВ: Останнє про свободную Росію і росіян

Той хто каже вільна Росія для мене підсвідомий імперець, який не хоче бачити реальних речей, і хоче посидіти на двох стільцях - залишити імперського урода і демократію там започаткувати. Такого не буває.

Остап ДРОЗДОВ: Як узагалі можна не розуміти української в Україні?

Перший – зона хочу, другий – зона мушу. Нічого страшного тут немає. Декому буде важко, але все-таки треба згадати, в якій державі з якою національною мовою ти живеш.

Петро КРАЛЮК: Гіркі уроки Молдови. Про що вони говорять Україні?

Тріумф Додона був забезпечений не лише розколотістю молдовського суспільства. Партії, що входили в альянс «За європейську інтеграцію» й донедавна перебували при владі в Молдові, показали себе не з кращого боку.

Віктор КАСПРУК: Чим обернеться вояж до Сирії агента Кремля «дона Педро»

Виявивши недовіру такому заангажованому президенту ПАРЄ, депутати з різних європейських країн фактично вручили йому «чорну мітку» за його співпрацю з Російською Федерацією.

Дмитро СНЄГИРЬОВ: «Кого і навіщо годуємо - незрозуміло»

Варто зауважити, що в грудні 2016 року на тимчасово окуповані території Луганської області "зайшло" електроенергії на 275 млн. грн., в січні 2017 - також на 275 млн. грн., в лютому - на 225 млн. грн., і в березні (оперативна інформація) - майже на 210 млн. грн.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Щоби вам писалки повідсихали, а плани складали лиш в бюро ритуальних послуг

Коли людина відверто плює в криницю, з якої п'є воду, гидує незалежністю і суверенітетом, відверто грає на руку кумасику загребущому, але врешті все у неї складається щонайкраще.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Новини про ОРДЛО без українського світла викликають лише спокій

Демографія в ОРДЛО піде в ріст. Темрява - друг молоді. Обіцяють різке потепління.

Петро ОЛЕЩУК: У нас в якості досягнення поставленої боротьбі з корупцією - створення купи антикорупційних органів

А загалом, це дивовижна майстерність. Так боротися з корупцією, аби жоден корупціонер не постраждав, але всі були переконані, що боротьба триває.

Сергій ДАЦЮК: Драма націоналістичного реваншу

Влада та олігархи кожен раз грають націоналістів втемну і завжди переграють, бо дискусія так і не добирається до глибинної суті та до справді вартісних речей.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Я НАБУ і САП не заздрю

Найближчі місяці два Ляшко і всі до єдиного члена його фракціі розкажуть і про продажнє НАБУ, і про кругломордих із САП, і про бобровника та макуху на викликом, і про замовлення з Банкової.

Мирослав ГАЙ: Нам тут болить: чому Лоліта та інші пхаються в Україну?

Про російських артистів, які не отримують дозвіл на візити в Україну.

Роман КУЛИК: Про малоросів поміж нас

Чим далі - тим менше ілюзій. Щоб перемогти у цій війні - недостатньо просто перебити n-нну кількість росіян і колаборантів. Бо куди не кинь - на одного чудового українця - кілька ментальних малоросів.

Микола ВОРОБЬОВ: Блеф Північної Кореї

Аби зупинити КНДР, Сполучені Штати можуть ще більше збільшити санкції проти Північної Кореї. Вони можуть ввести повне ембарго, в тому числі не тільки з боку заходу, але і з боку Китаю і інших країн.

Сергій ГАЙДУК: «Потоплені амбіції» України як морської держави

Аналіз морської політики України з точки зору права, національних інтересів, геополітики, історії, статистики приводить до висновку, який нажаль, є невтішним – системної морської політики в Україні не існує, є лише її імітація.

Максим МИХАЙЛЕНКО: Сім міхів горіхів

Трампу треба довбати Північну Корею, це хоч якось потягне час перед новими проблемами, яких буде все більше і більше.

Максим МИХАЙЛЕНКО: Про силу, правду і голоту

Ми прагнули правди - і дізналися її: "переможці" перерозподілу власності 1990-х-2000-х зберігають мільярди вдома у ВКВ, коштовних металах, предметах розкошу та іконах.

Оксана Забужко: Сьогодні не потрібно бомбити міста, досить розбомбити мізки

Письменниця закликала відмовитися від сталінського мема "хто залишився на окупованій території, той ворог".

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Про цинічність світу

Деяким членам місій треба менше фокаткатись із сепарами, випивати в луганських барах. Називати речі своїми іменами: окупанта -- окупантом, війну -- війною. Тоді і свої на мінах не підриватимуться.

Тимчук: Першими на місце вибуху авто ОБСЄ прибули журналісти Russia Today

Після підриву авто місії ОБСЄ на Луганщині біля населеного пункту Пришиб першими на місце трагедії прибули російські журналісти-пропагандисти.

Антін МУХАРСЬКИЙ: Динозаври «совка» приречені на вимирання

Словом, той хто дивиться телеканал ІНТЕР і читає газету "Сєгодня" і журнал "ВІВА" приречений на деградацію і вимирання.

Лариса ВОЛОШИНА: Чому україномовні українці мають виправдовуватися?

Російськомовні, що не відчувають жодної мовної дискримінації в Україні, захисники мовних прав, якщо їх справді цікавлять права, повинні були б прислухатися до аргументів протилежної сторони, спробувати вникнути і зрозуміти, як україномовному українцеві живеться в сучасній Україні.

Віталій ПОРТНІКОВ: Торжество насильників: урок операції «Вісла»

Насильницькі акції завжди призводять виключно до торжества лише ґвалтівників та до поразки не тільки жертв насильства, а й тих, хто аплодує їм.

Ярослав ГРИЦАК: Як українці переховували євреїв

Переховувати євреїв було небезпечно, за це німці страчували. Не лише того, хто переховував, а й усю родину.

Андрій КЛИМЕНКО: «Новації» туризму у Криму

Зростання туристичного потоку в Крим з РФ надалі не буде. Чому не буде? – Тому що знов відкрили тури в Туреччину, в Єгипет. Бо в Криму постійно йдуть військові навчання.

Ігор СЕМИВОЛОС: Вперше українцем відчув себе у Москві

Мову я вчив в Москві, в Українському Молодіжному клубі, і повертаючись на канікули додому, говорив українською з усіма. І коли на питання, - ти откуда приєхал?, я відповідав, що з Москви, у людей виникав когнітивний дисонанс.

Ігор СЕМИВОЛОС: Туреччина не єдина країна, яка намагається сконцентрувати владу в одних руках

У сучасному світі Туреччина не єдина країна, яка страждає на фантомні імперські болі і очевидно не перша у намаганні сконцентрувати владу в одних руках. 

Богдан ЯРЕМЕНКО: Про скрипчині слова

Не розповідайте мені. Я знаю, що таке жити в гетто.

Антін МУХАРСЬКИЙ: Свідоме зусилля

Спостерігаю, що багато хто з російськомовних корінних киян після Майдана перейшли на українську мову свідомо. Нехай поміж собою вони спілкуються російською, але коли виходять в публічний простір, говорять українською, маркуючи себе як українців.

Мирослав ГАЙ: Ви забули, що у країні війна?

Дуже часто навчання у РФ є прикриттям для перекидання великої кількості бойової техніки та особового складу.

Дмитро СНЄГИРЬОВ: Навіщо терористам «ЛНР» 15-річні дівчата-снайпери

Окремий курс навчання проходить так званий снайперський підрозділ, який налічує до двадцяти "курсантів". За інформацією місцевих джерел ГІ "Права Справа", серед "курсантів" снайперського підрозділу є жінки.

Юрій ВИННИЧУК: Не прикидайтеся ідіотами більшими, ніж ви є

У нас нардепи - ґетто, судді і прокурори - ґетто, митники і податківці - ґетто, олігархи взагалі недосяжне ґетто. І усі ці ґетта з нами ж не перетинаються в побутовому житті.

glavpost.com