Розпад Російської імперії і Українська революція. Рік 1917-й

Взагалі, гасла, промови, відозви, резолюції того часу були таким набором слів, від якого у кількох розсудливих людей, що залишилися, відвисали щелепи. Треба ж – вигадати щось нечуване: народ, що складається тільки з бідноти фізичної праці!

Письменник Михайло Булгаков написав у «Білій гвардії», що ще на початку сімнадцятого року в Києві, «в садах найпрекраснішого міста нашої Батьківщини» жило «безжурне, юне покоління», впевнене, що «все життя мине в білому кольорі, тихо, спокійно, зорі, Дніпро, Хрещатик, сонячні вулиці». Все змінилося, коли прийшла звістка про падіння самодержавства, в перших числах березня 1917-го.

Тебе, читача, б’є струмом: чи не 28 липня 1914 року почалася Перша світова війна?! Вірити, що юне покоління киян залишалося безжурним протягом двох з половиною років світової війни?! Не знало, що гинуть земляки, не зустрічало безногих, безруких, сліпих на сонячних вулицях свого прекрасного міста? Як з цим бути? Хто знає...

Найбільш відомі дійові особи того року в Україні – націоналістична молодь лівих поглядів. Вони бажали соціалізму, кожен – свого. Відібрати і поділити, землю – насамперед. Це привернуло до них село. Однак, воно і без них взялося б за чорний переділ.

«Якщо Україна не буде соціалістичною, нам не потрібно ніякої», – це було сказано найвизначнішим з них, тим самим, кому приписують вислів, що російська демократія закінчується там, де починається українське питання, – письменником Володимиром Винниченком. Українське ж питання постало відразу, щойно до Києва – російського Києва з вкрапленням українства – дійшла звістка про зречення царя.

Володимир Винниченко

Звідки що взялося! Раптом з’явилися люди, і багато людей, молодих, які вирішили стати тут владою – не частиною загальнодержавної, тієї, що в Петрограді, а окремою, українською, більш-менш самостійною, з центром у Києві і яка охоплює 9, а якщо пощастить, то й більше з 51 губерній імперії. При цьому вони і не подумали узгодити свій намір з новим (тимчасовим, демократичним, законним) урядом Росії – просто поставили його до відома.

Революційний мітинг, Київ, 2017 рік

Ці люди представляли громадські організації: партії, союзи, гуртки, про які мало хто знав, але через місяць підтримати створену ними Центральну Раду до Києва за їхнім закликом приїхало півтори тисячі таких же громадських активістів із провінції. Зрештою було утворено уряд під назвою Генеральний секретаріат.

Очолив його згаданий Винниченко. Уряд, який нехай невідомо звідки взявся, немислимий без чиновництва, але про нього він відгукувався зовсім не так добродушно-докірливо, як Гоголь. Цю коросту на тілі нації негайно зішкребти, нових посадових осіб, зрозуміло, обирати, від гори до низу.

Найкращий в українській поезії вірш про той час і починається не з чогось, а з виборності:

На майдані коло церкви революція іде.

– Хай чабан! – усі гукнули, – за отамана буде.

Зухвалість цих самозванців здається надприродною. Всі установи українізувати, всі, і бажано відразу. Армія? Яка армія при соціалізмі? У нас буде народна міліція! До того, як бути розігнаними, вони проголосили Українську Народну Республіку, так, 42 голосами Малої Ради з 47 її членів, які з’явилися, а всього їх налічувалася сотня з чимось. Мала Рада була створена для поточної роботи між сесіями Центральної...

Їх засуджували – і продовжують – за те, що вони найменше думали про дотримання демократичних норм і пристойності. Наче їм більше нема про що було думати! Досить того, що вони безупинно говорили про ці рятівні штуки, щоправда – в найвищому сенсі. Багатіїв винищимо, всіх зрівняємо. Загальною метою стала невідкладна Справедливість з великої літери, у всьому і попри все. На питання, чому ж все пішло шкереберть, сама напрошується відповідь: саме тому.

Над молоддю височів старець – 50-річний Михайло Грушевський. У нього давно було готове для них вчення, без якого вони були б як без рук. Український народ, мовляв, є, тому що був завжди. Це – раз, і це головне. Не має значення, що він сьогодні не знає, якою мовою говорить. Народ, далі за Грушевським, – це простий, переважно сільський люд, а не його начальники і збирачі.

Колись у нього була державність, яку силою і обманом забрала Росія. Відродити народ (відродити те, що завжди було і є?) можна і потрібно підйомом національної свідомості. Це означає просувати українську мову, усвідомивши величезне значення школи, преси, літератури. І так ось рухатися з усім людством до щастя, що і складає, мовляв, сенс історії.

Михайло Грушевський

Взагалі, гасла, промови, відозви, резолюції того часу були таким набором слів, від якого у кількох розсудливих людей, що залишилися, відвисали щелепи. Треба ж – вигадати щось нечуване: народ, що складається тільки з бідноти фізичної праці! В одній з резолюцій Центральної Ради, складеної все тим же професором, можна було прочитати, що право «українського народу» на автономію відповідає його «трудовим і національним інтересам».

Національним – гаразд, хоча усвідомлення цих інтересів населенням дев’яти губерній Росії ніким встановлено не було. А що значить, чорт забирай, «трудовим»?! Ні в самої Центральної Ради, ні тим паче у її активу подібних питань не виникало. Це був час національно-революційної фрази – гучної, безглуздої, але всім зрозумілої, бо вона тішила слух. Потім сумували, що з цими ж фразами на вустах більшовики ставили їх до стінки.

19 травня до Києва з Петрограда прибув військовий і морський міністр Тимчасового уряду Керенський. Він став пояснювати вождям Ради ази демократичної законності, заради якої, власне, і прогнали царя, а інакше навіщо б? Ще цього року, говорив він, закликаючи їх до терпіння, відбудуться Установчі збори. Вони і вирішить, якою бути Росії, у кого скільки буде в ній прав, який у кого буде статус.

Відповідь українців його приголомшила. Йому сказали, що автономія України – справа вже вирішена. «В якому це сенсі?! – вигукнув Керенський. – Ви хочете поставити Збори перед фактом?» – «Ми просто хочемо відновлення нас в старих правах, – незворушно відповідав йому, а в його особі усьому тодішньому «русскому миру», Грушевський. – Вирішувати долю України буде не Петроград, не Установчі збори, а вона сама: тут, в Києві і в губерніях, населених нами».

Керенський не знав, що й думати. Грушевський – професор-історик. У нього, як йому і належить, є своя теорія. В інших істориків – інші теорії. Справа звична. У кожного – своя. Але не кожен же так завзято, з натовпом учнів за спиною, вимагає повернути хід подій в бажаному йому напрямку! Права, про які він говорить, – справи давно минулих днів. Від Переяславської Ради минуло 263 роки.

Ніякої України тоді не було. Було Запорізьке козацьке військо. Поцікавтеся у тих, кого ви називаєте трудящими, якого вони племені. Більшість з них не знає слова «українець». А ви, їх не спитавши, але від їхнього імені хочете заснувати автономію України і тим самим розвалити Росію, яка, прогнавши царя, тільки-тільки встала на демократичний шлях! Покинув Керенський Київ з великим подивом і тривогою

Сьогодні вже школярам показують на багатьох прикладах, що нація може не тільки виникнути, а й бути вигаданою, винайденою, сконструйованою – і нічого, існують такі артефакти не менш виразно, ніж народжені, так би мовити, природним шляхом. Може, і нам думати про фантазерів і самозванців українського 1917-го без похмурого здивування, а з доброзичливою допитливістю?

Так, вони робили вигляд, що існує така спільність, як український народ, і що складають його бідні селяни і міські робітники з селян, а інші – невідомо що. Так, вони робили вигляд, що щонайменше в дев’яти південно-західних губерніях Росії ледь не споконвіку спостерігається український національно-визвольний ну, якщо не рух, то настрій вже точно.

Так, робили вигляд, що вони не тільки за покликом кожен свого серця, а й за народним благословенням очолюють цей рух, висловлюють цей настрій. Ба більше, вони не забарилися зробити вигляд, що цей рух-настрій здобув перемогу, перемогу вони, Центральна Рада, закріплюють утворенням української самостійної держави, стаючи її правителями.

Вигадали все, самих себе – в першу чергу. Але в підсумку це виявилася дуже цікава вигадка. Вона продовжувала своє окреме від них життя при всіх подальших звивинах – і можливо, якраз тому, що вигадка. Її не викинули на смітник історії. За неї, за владу над нею стали боротися. Хто тільки не боровся, а з особливою люттю, жорстокістю, хитрістю – більшовики.

Вони, щоправда, зробили маленьке уточнення. О’кей, сказали вони, ми згодні. Раз вам так хочеться, нехай вона завжди була, ваша/наша українська нація. Нехай колись була і вона, ваша/наша українська держава. Нехай вона і повстане з імперського попелу у всій своїй величі, але обтрусите її від цього попелу не ви.

Це зробимо ми: найпрогресивніша сила з усіх, які були на Землі. І вона приведе її, Українську Радянську Соціалістичну Республіку, до комунізму. Багато що їм вдалося. В ООН вони її, у будь-якому разі, привели. З розпадом СРСР давній винахід пожвавився, заграв новими барвами. І нікого не колише, що Грушевський – Винниченко – Петлюра і хто там ще фантазували в руслі соціалізму (з людським, зрозуміло, обличчям). З цього русла неньку вивели майже граючись, а з ООН – ні!

Під час складання цієї замітки автор, крім загальновідомих джерел, користувався книгою українського історика-публіциста Данила Яневського «Проект «Україна». Грушевський, Скоропадський, Петлюра» (2012). З неї взяте і посилання на Булгакова. Деякі вважають цю роботу скандальною. З висоти демократичної правосвідомості автор викриває Центральну Раду.

Вона для нього просто збори «ні на що в продуктивному, творчому сенсі не здатних українських «інтелігентів»-письменників, вчителів, студентів-недоучок» та «неосвічених селян, що складали там абсолютну арифметичну більшість». Він жорстоко відгукується про Всеукраїнський військовий з’їзд, який відбувся, попри заборону Тимчасового уряду Росії, в червні 1917-го.

Натхнений промовами Винниченка і Грушевського, цей з’їзд висловив рішучість домогтися української автономії «за будь-яку ціну». На закінчення грав старий бандурист, дві з половиною тисячі осіб співали «Заповіт» Шевченка, багато хто стояв на колінах.

«Будь-яку ціну» заявлену там, Яневський виводить так: «Кровопролитна громадянська війна, кілька голодоморів, катастрофічні наслідки Другої світової війни, сімдесятирічне панування людожерського комуністичного режиму». Ну, а Володимира Винниченка називає «найталановитішим політичним шахраєм», з чим той погодився задовго до народження автора.

Висловився він, як і личить письменнику, образно: прирівняв себе і своїх спільників до деміургів, які творили нову дійсність з нічого. І, щоб зовсім полегшити завдання майбутніх суддів, поставив таку крапку: «Будемо чесні з собою та іншими: ми скористалися несвідомістю мас. Не вони нас вибирали, а ми їм нав’язали себе». Щоправда, дозволити собі таку прямоту йому було не так уже й важко. Хоч певне підґрунтя під їх нахабством і вигадками все ж було: підґрунтя під назвою український чорнозем.

Радіо Свобода

реклама
comments powered by HyperComments
Петро ОЛЕЩУК: Маніфест Партії Магічних патріотів

На гривнях намалювати Вашингтона та Франкліна. Це зробить її такою ж надійною, як доллар.

Віталій ЧЕПИНОГА: Хто буде наступним президентом України?

Ото виберуть собі когось, а потом кажуть одне одному: Оце вибрали падлюку!... Наче не самі вибрали, а хтось збоку прийшов...

Віталій ШАПРАН: Чому ж укріплюється гривня?

Я вже трохи втомився від горе експертів - відразу ж хотів над ними посміятись - от ляпнуть би таке у ефірі центральної радіостанції - щось на зразок того "Так Гонтарева із США привезла друкарський верстат і з четверга НБУ почав друкувати долари тому гривня зміцнюється".

Євген ДИКИЙ: Генеза «випадкової» незалежності

За нашою спиною – армія УНР, повстанці УПА, беззбройний і від того ще важчий подвиг дисидентів – "шестидесятників" у таборах. Всі вони помирали за незалежність нашої країни, і їхні життя – та сама ціна свободи, яку аж ніяк "шарою" чи "випадковістю" не назвеш.

Роман КУЛИК: Протруханівські охр*нівші депутати

Хоча нема чого дивуватись - Труханов явно не з табору прибічників України в цій війні.

Віктор КАСПРУК: Ізоляція «Л/ДНР»: Росія сама себе перехитрила

Відмова української сторони утримувати території, котрі вона не контролює, є абсолютно правильним рішенням. Єдине зауваження, що це рішення дещо запізнилося.

Олена ДОБРОВОЛЬСЬКА: Головна помилка - це думати, що зброя ні в кого не чищена

Вже всі, хто міг відписався по темі того, що відбулося в Одесі з переіменуванням вулиць. Тепер наприклад у нас немає вулиці Небесної Сотні, а є вулиця терешкової, що наразі підтримала анексію.

Як російські спецслужби катували Сенцова - розповіли у США

Тюрма – це м’ясорубка людських доль, потрапивши в яку, перестаєш вірити в справедливість, але не припиняєш за неї боротися.

Обрано нову найкращу купюру світу - найзахищенішу та найкрасивішу

Міжнародне банкнотне товариство обрало найкращу купюру 2016 року - нею стали 50 швейцарських франків

Росія злякалася появи «Томагавків» у Польщі

Усі стратегічні об'єкти європейської частини РФ будуть у небезпеці, якщо систему протиракетної оборони США в Польщі оснастять ракетами "Томагавк". Про це заявив начальник генштабу Росії Валерій Герасимов.

Uber планує створити повітряні таксі до 2020 року

Компанія Uber оголосила про плани розробити і протестувати автоматичні повітряні таксі вже до 2020 року.

У Полтаві вандали пошкодили могильні пам'ятники учасникам АТО на Алеї Героїв

З могил загиблих бійців зняли прапори

Без Небесної Сотні і Героїв Крут: одеські депутати повернули старі назви декомунізованим вулицям

Громадські активісти збираються оскаржити це рішення у суді.

«Тисячі жертв - марні» - блогер опублікував фото нової агітації колишніх «регіоналів»

На Луганщині розпочалася агітаційна кампанія "Опозиційного блоку". Більшість учасників партії - колишні "регіонали", які допомогли російським загарбникам розпочати війну на Донбасі.

«Чемодан – вокзал – Росія» та «Горіти тобі в пеклі»: як Наталію Королевську зустріли в Маріуполі

"Опозиційний блок" вирішив провести агітаційну роботу в Маріуполі. Однак місцеві мешканці не надто зраділи присутності у місті його представників.

У Конотопі розігнали шабаш сепаратистів

У Конотопі організація "Український вибір", головою якої є кум президента Путіна Віктор Медведчук, провела засідання в одному з місцевих ресторанів.

Українське ноу-хау дозволяє керувати пасіками онлайн

Українські вчені розробили унікальну технологію, яка дозволяє не лише спостерігати за роботою бджіл, а й управляти процесом збирання меду. Спеціальне устаткування рахує бджіл, контролює температурний режим, чистоту повітря та кількість зібраного меду.

У Росії розбився черговий літак: Міг-31 розвалився в повітрі

У республіці Бурятія розбився винищувач МіГ-31.

Жорстока дуель із терористами: наші бійці ліквідували російського снайпера

У зоні АТО сталася снайперська дуель між групою російських найманців і бійців Збройних сил України. В результаті неї вбили снайпера терористів.

Валентин КРАСНОПЬОРОВ: Останнє про свободную Росію і росіян

Той хто каже вільна Росія для мене підсвідомий імперець, який не хоче бачити реальних речей, і хоче посидіти на двох стільцях - залишити імперського урода і демократію там започаткувати. Такого не буває.

Остап ДРОЗДОВ: Як узагалі можна не розуміти української в Україні?

Перший – зона хочу, другий – зона мушу. Нічого страшного тут немає. Декому буде важко, але все-таки треба згадати, в якій державі з якою національною мовою ти живеш.

Петро КРАЛЮК: Гіркі уроки Молдови. Про що вони говорять Україні?

Тріумф Додона був забезпечений не лише розколотістю молдовського суспільства. Партії, що входили в альянс «За європейську інтеграцію» й донедавна перебували при владі в Молдові, показали себе не з кращого боку.

Віктор КАСПРУК: Чим обернеться вояж до Сирії агента Кремля «дона Педро»

Виявивши недовіру такому заангажованому президенту ПАРЄ, депутати з різних європейських країн фактично вручили йому «чорну мітку» за його співпрацю з Російською Федерацією.

Дмитро СНЄГИРЬОВ: «Кого і навіщо годуємо - незрозуміло»

Варто зауважити, що в грудні 2016 року на тимчасово окуповані території Луганської області "зайшло" електроенергії на 275 млн. грн., в січні 2017 - також на 275 млн. грн., в лютому - на 225 млн. грн., і в березні (оперативна інформація) - майже на 210 млн. грн.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Щоби вам писалки повідсихали, а плани складали лиш в бюро ритуальних послуг

Коли людина відверто плює в криницю, з якої п'є воду, гидує незалежністю і суверенітетом, відверто грає на руку кумасику загребущому, але врешті все у неї складається щонайкраще.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Новини про ОРДЛО без українського світла викликають лише спокій

Демографія в ОРДЛО піде в ріст. Темрява - друг молоді. Обіцяють різке потепління.

Петро ОЛЕЩУК: У нас в якості досягнення поставленої боротьбі з корупцією - створення купи антикорупційних органів

А загалом, це дивовижна майстерність. Так боротися з корупцією, аби жоден корупціонер не постраждав, але всі були переконані, що боротьба триває.

Сергій ДАЦЮК: Драма націоналістичного реваншу

Влада та олігархи кожен раз грають націоналістів втемну і завжди переграють, бо дискусія так і не добирається до глибинної суті та до справді вартісних речей.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Я НАБУ і САП не заздрю

Найближчі місяці два Ляшко і всі до єдиного члена його фракціі розкажуть і про продажнє НАБУ, і про кругломордих із САП, і про бобровника та макуху на викликом, і про замовлення з Банкової.

Мирослав ГАЙ: Нам тут болить: чому Лоліта та інші пхаються в Україну?

Про російських артистів, які не отримують дозвіл на візити в Україну.

Роман КУЛИК: Про малоросів поміж нас

Чим далі - тим менше ілюзій. Щоб перемогти у цій війні - недостатньо просто перебити n-нну кількість росіян і колаборантів. Бо куди не кинь - на одного чудового українця - кілька ментальних малоросів.

Микола ВОРОБЬОВ: Блеф Північної Кореї

Аби зупинити КНДР, Сполучені Штати можуть ще більше збільшити санкції проти Північної Кореї. Вони можуть ввести повне ембарго, в тому числі не тільки з боку заходу, але і з боку Китаю і інших країн.

Сергій ГАЙДУК: «Потоплені амбіції» України як морської держави

Аналіз морської політики України з точки зору права, національних інтересів, геополітики, історії, статистики приводить до висновку, який нажаль, є невтішним – системної морської політики в Україні не існує, є лише її імітація.

Максим МИХАЙЛЕНКО: Сім міхів горіхів

Трампу треба довбати Північну Корею, це хоч якось потягне час перед новими проблемами, яких буде все більше і більше.

Максим МИХАЙЛЕНКО: Про силу, правду і голоту

Ми прагнули правди - і дізналися її: "переможці" перерозподілу власності 1990-х-2000-х зберігають мільярди вдома у ВКВ, коштовних металах, предметах розкошу та іконах.

Оксана Забужко: Сьогодні не потрібно бомбити міста, досить розбомбити мізки

Письменниця закликала відмовитися від сталінського мема "хто залишився на окупованій території, той ворог".

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Про цинічність світу

Деяким членам місій треба менше фокаткатись із сепарами, випивати в луганських барах. Називати речі своїми іменами: окупанта -- окупантом, війну -- війною. Тоді і свої на мінах не підриватимуться.

Тимчук: Першими на місце вибуху авто ОБСЄ прибули журналісти Russia Today

Після підриву авто місії ОБСЄ на Луганщині біля населеного пункту Пришиб першими на місце трагедії прибули російські журналісти-пропагандисти.

Антін МУХАРСЬКИЙ: Динозаври «совка» приречені на вимирання

Словом, той хто дивиться телеканал ІНТЕР і читає газету "Сєгодня" і журнал "ВІВА" приречений на деградацію і вимирання.

Лариса ВОЛОШИНА: Чому україномовні українці мають виправдовуватися?

Російськомовні, що не відчувають жодної мовної дискримінації в Україні, захисники мовних прав, якщо їх справді цікавлять права, повинні були б прислухатися до аргументів протилежної сторони, спробувати вникнути і зрозуміти, як україномовному українцеві живеться в сучасній Україні.

Віталій ПОРТНІКОВ: Торжество насильників: урок операції «Вісла»

Насильницькі акції завжди призводять виключно до торжества лише ґвалтівників та до поразки не тільки жертв насильства, а й тих, хто аплодує їм.

Ярослав ГРИЦАК: Як українці переховували євреїв

Переховувати євреїв було небезпечно, за це німці страчували. Не лише того, хто переховував, а й усю родину.

Андрій КЛИМЕНКО: «Новації» туризму у Криму

Зростання туристичного потоку в Крим з РФ надалі не буде. Чому не буде? – Тому що знов відкрили тури в Туреччину, в Єгипет. Бо в Криму постійно йдуть військові навчання.

Ігор СЕМИВОЛОС: Вперше українцем відчув себе у Москві

Мову я вчив в Москві, в Українському Молодіжному клубі, і повертаючись на канікули додому, говорив українською з усіма. І коли на питання, - ти откуда приєхал?, я відповідав, що з Москви, у людей виникав когнітивний дисонанс.

Ігор СЕМИВОЛОС: Туреччина не єдина країна, яка намагається сконцентрувати владу в одних руках

У сучасному світі Туреччина не єдина країна, яка страждає на фантомні імперські болі і очевидно не перша у намаганні сконцентрувати владу в одних руках. 

Богдан ЯРЕМЕНКО: Про скрипчині слова

Не розповідайте мені. Я знаю, що таке жити в гетто.

Антін МУХАРСЬКИЙ: Свідоме зусилля

Спостерігаю, що багато хто з російськомовних корінних киян після Майдана перейшли на українську мову свідомо. Нехай поміж собою вони спілкуються російською, але коли виходять в публічний простір, говорять українською, маркуючи себе як українців.

Мирослав ГАЙ: Ви забули, що у країні війна?

Дуже часто навчання у РФ є прикриттям для перекидання великої кількості бойової техніки та особового складу.

Дмитро СНЄГИРЬОВ: Навіщо терористам «ЛНР» 15-річні дівчата-снайпери

Окремий курс навчання проходить так званий снайперський підрозділ, який налічує до двадцяти "курсантів". За інформацією місцевих джерел ГІ "Права Справа", серед "курсантів" снайперського підрозділу є жінки.

Юрій ВИННИЧУК: Не прикидайтеся ідіотами більшими, ніж ви є

У нас нардепи - ґетто, судді і прокурори - ґетто, митники і податківці - ґетто, олігархи взагалі недосяжне ґетто. І усі ці ґетта з нами ж не перетинаються в побутовому житті.

glavpost.com