Розпад Російської імперії і Українська революція. Рік 1917-й

Взагалі, гасла, промови, відозви, резолюції того часу були таким набором слів, від якого у кількох розсудливих людей, що залишилися, відвисали щелепи. Треба ж – вигадати щось нечуване: народ, що складається тільки з бідноти фізичної праці!

Письменник Михайло Булгаков написав у «Білій гвардії», що ще на початку сімнадцятого року в Києві, «в садах найпрекраснішого міста нашої Батьківщини» жило «безжурне, юне покоління», впевнене, що «все життя мине в білому кольорі, тихо, спокійно, зорі, Дніпро, Хрещатик, сонячні вулиці». Все змінилося, коли прийшла звістка про падіння самодержавства, в перших числах березня 1917-го.

Тебе, читача, б’є струмом: чи не 28 липня 1914 року почалася Перша світова війна?! Вірити, що юне покоління киян залишалося безжурним протягом двох з половиною років світової війни?! Не знало, що гинуть земляки, не зустрічало безногих, безруких, сліпих на сонячних вулицях свого прекрасного міста? Як з цим бути? Хто знає...

Найбільш відомі дійові особи того року в Україні – націоналістична молодь лівих поглядів. Вони бажали соціалізму, кожен – свого. Відібрати і поділити, землю – насамперед. Це привернуло до них село. Однак, воно і без них взялося б за чорний переділ.

«Якщо Україна не буде соціалістичною, нам не потрібно ніякої», – це було сказано найвизначнішим з них, тим самим, кому приписують вислів, що російська демократія закінчується там, де починається українське питання, – письменником Володимиром Винниченком. Українське ж питання постало відразу, щойно до Києва – російського Києва з вкрапленням українства – дійшла звістка про зречення царя.

Володимир Винниченко

Звідки що взялося! Раптом з’явилися люди, і багато людей, молодих, які вирішили стати тут владою – не частиною загальнодержавної, тієї, що в Петрограді, а окремою, українською, більш-менш самостійною, з центром у Києві і яка охоплює 9, а якщо пощастить, то й більше з 51 губерній імперії. При цьому вони і не подумали узгодити свій намір з новим (тимчасовим, демократичним, законним) урядом Росії – просто поставили його до відома.

Революційний мітинг, Київ, 2017 рік

Ці люди представляли громадські організації: партії, союзи, гуртки, про які мало хто знав, але через місяць підтримати створену ними Центральну Раду до Києва за їхнім закликом приїхало півтори тисячі таких же громадських активістів із провінції. Зрештою було утворено уряд під назвою Генеральний секретаріат.

Очолив його згаданий Винниченко. Уряд, який нехай невідомо звідки взявся, немислимий без чиновництва, але про нього він відгукувався зовсім не так добродушно-докірливо, як Гоголь. Цю коросту на тілі нації негайно зішкребти, нових посадових осіб, зрозуміло, обирати, від гори до низу.

Найкращий в українській поезії вірш про той час і починається не з чогось, а з виборності:

На майдані коло церкви революція іде.

– Хай чабан! – усі гукнули, – за отамана буде.

Зухвалість цих самозванців здається надприродною. Всі установи українізувати, всі, і бажано відразу. Армія? Яка армія при соціалізмі? У нас буде народна міліція! До того, як бути розігнаними, вони проголосили Українську Народну Республіку, так, 42 голосами Малої Ради з 47 її членів, які з’явилися, а всього їх налічувалася сотня з чимось. Мала Рада була створена для поточної роботи між сесіями Центральної...

Їх засуджували – і продовжують – за те, що вони найменше думали про дотримання демократичних норм і пристойності. Наче їм більше нема про що було думати! Досить того, що вони безупинно говорили про ці рятівні штуки, щоправда – в найвищому сенсі. Багатіїв винищимо, всіх зрівняємо. Загальною метою стала невідкладна Справедливість з великої літери, у всьому і попри все. На питання, чому ж все пішло шкереберть, сама напрошується відповідь: саме тому.

Над молоддю височів старець – 50-річний Михайло Грушевський. У нього давно було готове для них вчення, без якого вони були б як без рук. Український народ, мовляв, є, тому що був завжди. Це – раз, і це головне. Не має значення, що він сьогодні не знає, якою мовою говорить. Народ, далі за Грушевським, – це простий, переважно сільський люд, а не його начальники і збирачі.

Колись у нього була державність, яку силою і обманом забрала Росія. Відродити народ (відродити те, що завжди було і є?) можна і потрібно підйомом національної свідомості. Це означає просувати українську мову, усвідомивши величезне значення школи, преси, літератури. І так ось рухатися з усім людством до щастя, що і складає, мовляв, сенс історії.

Михайло Грушевський

Взагалі, гасла, промови, відозви, резолюції того часу були таким набором слів, від якого у кількох розсудливих людей, що залишилися, відвисали щелепи. Треба ж – вигадати щось нечуване: народ, що складається тільки з бідноти фізичної праці! В одній з резолюцій Центральної Ради, складеної все тим же професором, можна було прочитати, що право «українського народу» на автономію відповідає його «трудовим і національним інтересам».

Національним – гаразд, хоча усвідомлення цих інтересів населенням дев’яти губерній Росії ніким встановлено не було. А що значить, чорт забирай, «трудовим»?! Ні в самої Центральної Ради, ні тим паче у її активу подібних питань не виникало. Це був час національно-революційної фрази – гучної, безглуздої, але всім зрозумілої, бо вона тішила слух. Потім сумували, що з цими ж фразами на вустах більшовики ставили їх до стінки.

19 травня до Києва з Петрограда прибув військовий і морський міністр Тимчасового уряду Керенський. Він став пояснювати вождям Ради ази демократичної законності, заради якої, власне, і прогнали царя, а інакше навіщо б? Ще цього року, говорив він, закликаючи їх до терпіння, відбудуться Установчі збори. Вони і вирішить, якою бути Росії, у кого скільки буде в ній прав, який у кого буде статус.

Відповідь українців його приголомшила. Йому сказали, що автономія України – справа вже вирішена. «В якому це сенсі?! – вигукнув Керенський. – Ви хочете поставити Збори перед фактом?» – «Ми просто хочемо відновлення нас в старих правах, – незворушно відповідав йому, а в його особі усьому тодішньому «русскому миру», Грушевський. – Вирішувати долю України буде не Петроград, не Установчі збори, а вона сама: тут, в Києві і в губерніях, населених нами».

Керенський не знав, що й думати. Грушевський – професор-історик. У нього, як йому і належить, є своя теорія. В інших істориків – інші теорії. Справа звична. У кожного – своя. Але не кожен же так завзято, з натовпом учнів за спиною, вимагає повернути хід подій в бажаному йому напрямку! Права, про які він говорить, – справи давно минулих днів. Від Переяславської Ради минуло 263 роки.

Ніякої України тоді не було. Було Запорізьке козацьке військо. Поцікавтеся у тих, кого ви називаєте трудящими, якого вони племені. Більшість з них не знає слова «українець». А ви, їх не спитавши, але від їхнього імені хочете заснувати автономію України і тим самим розвалити Росію, яка, прогнавши царя, тільки-тільки встала на демократичний шлях! Покинув Керенський Київ з великим подивом і тривогою

Сьогодні вже школярам показують на багатьох прикладах, що нація може не тільки виникнути, а й бути вигаданою, винайденою, сконструйованою – і нічого, існують такі артефакти не менш виразно, ніж народжені, так би мовити, природним шляхом. Може, і нам думати про фантазерів і самозванців українського 1917-го без похмурого здивування, а з доброзичливою допитливістю?

Так, вони робили вигляд, що існує така спільність, як український народ, і що складають його бідні селяни і міські робітники з селян, а інші – невідомо що. Так, вони робили вигляд, що щонайменше в дев’яти південно-західних губерніях Росії ледь не споконвіку спостерігається український національно-визвольний ну, якщо не рух, то настрій вже точно.

Так, робили вигляд, що вони не тільки за покликом кожен свого серця, а й за народним благословенням очолюють цей рух, висловлюють цей настрій. Ба більше, вони не забарилися зробити вигляд, що цей рух-настрій здобув перемогу, перемогу вони, Центральна Рада, закріплюють утворенням української самостійної держави, стаючи її правителями.

Вигадали все, самих себе – в першу чергу. Але в підсумку це виявилася дуже цікава вигадка. Вона продовжувала своє окреме від них життя при всіх подальших звивинах – і можливо, якраз тому, що вигадка. Її не викинули на смітник історії. За неї, за владу над нею стали боротися. Хто тільки не боровся, а з особливою люттю, жорстокістю, хитрістю – більшовики.

Вони, щоправда, зробили маленьке уточнення. О’кей, сказали вони, ми згодні. Раз вам так хочеться, нехай вона завжди була, ваша/наша українська нація. Нехай колись була і вона, ваша/наша українська держава. Нехай вона і повстане з імперського попелу у всій своїй величі, але обтрусите її від цього попелу не ви.

Це зробимо ми: найпрогресивніша сила з усіх, які були на Землі. І вона приведе її, Українську Радянську Соціалістичну Республіку, до комунізму. Багато що їм вдалося. В ООН вони її, у будь-якому разі, привели. З розпадом СРСР давній винахід пожвавився, заграв новими барвами. І нікого не колише, що Грушевський – Винниченко – Петлюра і хто там ще фантазували в руслі соціалізму (з людським, зрозуміло, обличчям). З цього русла неньку вивели майже граючись, а з ООН – ні!

Під час складання цієї замітки автор, крім загальновідомих джерел, користувався книгою українського історика-публіциста Данила Яневського «Проект «Україна». Грушевський, Скоропадський, Петлюра» (2012). З неї взяте і посилання на Булгакова. Деякі вважають цю роботу скандальною. З висоти демократичної правосвідомості автор викриває Центральну Раду.

Вона для нього просто збори «ні на що в продуктивному, творчому сенсі не здатних українських «інтелігентів»-письменників, вчителів, студентів-недоучок» та «неосвічених селян, що складали там абсолютну арифметичну більшість». Він жорстоко відгукується про Всеукраїнський військовий з’їзд, який відбувся, попри заборону Тимчасового уряду Росії, в червні 1917-го.

Натхнений промовами Винниченка і Грушевського, цей з’їзд висловив рішучість домогтися української автономії «за будь-яку ціну». На закінчення грав старий бандурист, дві з половиною тисячі осіб співали «Заповіт» Шевченка, багато хто стояв на колінах.

«Будь-яку ціну» заявлену там, Яневський виводить так: «Кровопролитна громадянська війна, кілька голодоморів, катастрофічні наслідки Другої світової війни, сімдесятирічне панування людожерського комуністичного режиму». Ну, а Володимира Винниченка називає «найталановитішим політичним шахраєм», з чим той погодився задовго до народження автора.

Висловився він, як і личить письменнику, образно: прирівняв себе і своїх спільників до деміургів, які творили нову дійсність з нічого. І, щоб зовсім полегшити завдання майбутніх суддів, поставив таку крапку: «Будемо чесні з собою та іншими: ми скористалися несвідомістю мас. Не вони нас вибирали, а ми їм нав’язали себе». Щоправда, дозволити собі таку прямоту йому було не так уже й важко. Хоч певне підґрунтя під їх нахабством і вигадками все ж було: підґрунтя під назвою український чорнозем.

Радіо Свобода

реклама
comments powered by HyperComments
Максим МИХАЙЛЕНКО: Оглядаючись назад і міркуючи про завтра

Через олігархічнї монополії в Україні надзвичайно дороге життя - чесно заробляти на пристойний рівень споживання тепер стало фактично неможливо. 

Остап ДРОЗДОВ: Мало який народ має розкіш засновувати свою сучасну державу, у нас така розкіш є

Коли вороги жовчно обзивають Україну недо-державою – нас трясе від обурення. Але ж вони праві. І ми це знаємо.

Петро ОЛЕЩУК: Потрібні гроші до бюджету? То візьміть їх!

«Ігорний» продукт – це не хліб, кіоск у кожному закутку біля школи відкрити не можна, і «перенасичувати» ринок – теж не можна. Але і робити вигляд, що попиту на цей продукт немає – теж блюзнірство.

Борис КУШНІРУК: Українців не турбують вклади у російських банках?

Коли мова йде про гроші, то в багатьох українців зникають моральні прерогативи. Тому я би не казав, що у росіян нема шансів працювати в Україні. 

Дмитро СНЄГИРЬОВ: Весняно-польові роботи в «ЛНР»: добрива і посівний матеріал з України

ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" запустило виробництво аміачної селітри. Запуск відбувся 15 лютого 2016 року. Селітра випускається з привізного аміаку від Черкаського "Азоту" і АТ "Міндобрива", Росош.

Сергій ГРАБСЬКИЙ: Чому на Донбасі активізувались бойові дії

Обстріли проводяться по таким населеним пунктам, які не становлять ніякої абсолютно тактичної цінності, і вони просто "накривають" або помилково, або абсолютно свідомо населені пункти, які знаходяться на досить великій відстані від лінії зіткнення.

Мирослав ГАЙ: Майдан — це нормальний стан українського народу

Про те, чому майдани в Україні будуть відбуватися і далі, чи можливий перехід від мирних протестів до збройних протистоянь, чого прагне українське суспільство.

Дмитро СНЄГИРЬОВ: На Луганському напрямку спостерігається передислокація терористів

В ОБСЄ заявили про колону з двох БТР-80, однієї БРДМ-2 та 16 вантажівок військового типу, які виїжджали з території одного з комплексів в Луганську.

Дмитро СНЄГИРЬОВ: Хто катував полонених українських розвідників

За інформацією місцевих джерел аналітичного відділу ГІ "Права Справа", у допитах українських бранців із застосуванням фізичних тортур безпосередньо брав участь начальник "відділу захисту конституційного ладу та боротьби з тероризмом МДБ ЛНР" полковник Андрій Руденко.

Богдан ЯРЕМЕНКО: Пісня про Севастополь - деградація російської дипломатії

З морально-есетичним рівнем російської дипломатії вже давно все ясно - з часів лавровського "мудаки, *ля" і захаровської калінки під шафе.

Олексій АРЕСТОВИЧ: Самотня, боса, ма

Думка, нібито, "держава" є найвищою цінністю для народу, заради якої він готовий нескінченно терпіти потурання інших своїх цінностей та прав, зокрема, права на гідне життя, знищила надмогутній СРСР.

Віталій ПОРТНІКОВ: Кремль не знає, що робити зі зверненням Януковича

Про те, що в листі, в якому Янукович звертається з проханням ввести війська на територію України, «насправді» такого прохання не міститься, Чуркін нічого не говорив. Як і про те, що про лист Януковича нічого не знають ані в адміністрації президента Росії, ані в російському парламенті.

Ніхто не думає і нічого конструктивного робити не хоче - всі з усіма воюють

Як мене за*бали люди, які не вміють думати, а живуть в біполярному світі чорне-біле, зрада-перемога.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Скільки гонорару отримав Насіров за допомогу Онищенку в уникненні сплати від податків?

100 мільйонів гривень застави справді велика сума для людей, які нещодавно отримали 3200 гривень від Гройсмана.

Олексій АРЕСТОВИЧ: Nostra Damus

З точки зору стратегічної операції з приведення народного господарства у відповідність з народною думкою, 26 років незалежності, були надзвичайно вдалим періодом: розвалили майже усе.

Анатолій КРАВЧУК: Проблема для Росії, або Чи потрібна нам блокада...

Якщо коротко, то з певною впевненістю можна сказати, що через блокаду, в "Л/ДНР" скоро попросту нічого буде жерти і то зовсім і всім...

Антін МУХАРСЬКИЙ: Кітч і нова Україна

На наших очах народжується нова Україна. Не аграрно-шароварна, не кітчево-вульгарна, не зросійщено-попсова, але інша і поки що незбагненна у всій неозорості своїх форм буття.

Розпад Російської імперії і Українська революція. Рік 1917-й

Взагалі, гасла, промови, відозви, резолюції того часу були таким набором слів, від якого у кількох розсудливих людей, що залишилися, відвисали щелепи. Треба ж – вигадати щось нечуване: народ, що складається тільки з бідноти фізичної праці!

Орест СОХАР: Трепак поставив НАБУ і НАЗК поза законом

Трепак своїм "дамокловим" пером цілив у дещо іншу мішень: у створюване Державне бюро розслідувань. Він написав досить таки грунтовну статтю, в якій навів свої аргументи щодо нелегітимності формування ДБР.

Сергій КЛИМОВСЬКИЙ: «Блокада» і як використати силу Москви

Завдяки парасюкам Москва отримала підставу казати у Європі: ось бачите, Україна сама відмовилась від Донбасу, блокує його і створює там гуманітарну катастрофу.

Петро ОЛЕЩУК: Рух до Європи - це рух від Росії

Не важливо, як називається територія. Якщо вона контролюється Кремлем - вона по один бік "залізної завіси" з Кремлем.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Соромно за журналістів, які розвели скандал на пустому місці

“Ви не маєте права зупиняти депутата, у нього є депутатська недоторканість”, -- волає на відео сестра нардепа Парасюка. А хто така в законодавстві “сестра нардепа”?

Дмитро СНЄГИРЬОВ: Навіщо Росії окуповані території Донбасу

Росія йде за сценаріями, які були нею відпрацьовані в Абхазії, Південній Осетії та Придністров'ї: захоплення певної території, створення проросійської адміністрації і "заморожування" конфлікту з метою підтримки постійної напруги всередині цих країн.

Мирослав ГАЙ: Кожен українець має для себе відповісти – він хоче брати участь в зраді чи ні?

Про заяви екс-президента Віктора Януковича щодо блокади Донбасу, реальну шкоду українській економіці, війну та торгівлю.

Віталій ПОРТНІКОВ: Державність передусім - це повага і відповідальність

Повагу потрібно розбудовувати у постійному діалозі між суспільством і владою.

Остап ДРОЗДОВ: Нам потрібно перестати постійно виряджати весну туди, де її бути не може

Що робити з демісезонною слабкістю народу, здатного проявляти себе лише пізньою осінню, коли вже запізно? 

Дмитро СНЄГИРЬОВ: Українська розвідка забула про мотострільців з Самари в «ЛНР»

Свого часу начальник Генштабу ЗСУ генерал-полковник Віктор Муженко підтвердив факт перебування на території України російських військових частин, зокрема 15-ї окремої мотострілецької бригади.

Геннадій АФАНАСЬЄВ: Прийшли закони, за якими ти тепер ‒ ворог

Серед зла завжди є шлях угору. Головне ‒ не втрачати себе серед відчаю. Прекрасне має наповнювати серце. Але хіба зло потерпить, що є щось живе серед вимерлої пустелі, серед скверни, на яку перетворювали загарбники рідну землю?

Володимир АР'ЄВ: Україна потребує справжньої боротьби з корупцією

Фігурант квартирного розслідування Лещенко бере на поруки друга Углави і Саакашвілі - Теймураза Нішніанідзе, якого підозрюють у заволодінні державними коштами в особливо великих розмірах. Того самого, який у слідчого раптово забув і українську, і російську.

Антін МУХАРСЬКИЙ: Росія калічить

Не вступайте в жодні дискусії і суперечки, адже диявол часто народжується з піни на вустах янгола, що вступив в боротьбу за добру справу.

Володимир АР'ЄВ: Основним бенефіціаром блокади є Коломойський

У Коломойського на Кременчуцькому НПЗ виробляється певна кількість мазута, який для енергетики є також вчорашнім днем, але кудись продати його все одно треба. Питання - на сотні мільйонів гривень.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Семен та Єгор зникли в найвідповідальніший момент: збурили народ, підставили рядових учасників і втекли

Від того, що центральна влада жує валянок і не здатна на рішучі дії в якості державників хтось десь сидить на коліі, блокує ОДА, організовує майдани, не ходячи рокам в раду -- погрожує ту саму раду розпустить.

Петро ОЛЕЩУК: Владі не довіряють, бо вона постійно бреше, і ця недовіра лише чекає, аби у щось вилитись

Ну не можна підміняти вирішення проблеми словоблуддям та терором. І силовими методами не можна все вирішити. Не розуміти це після Януковича - верх дебілизму.

Максим МИХАЙЛЕНКО: Атаманщина - це стара українська хвороба

Країні потрібна інша Конституція та посилена нею ефективна виконавча влада знизу доверху, чого наразі немає. Та навряд чи вона з'явиться через бунти якихось мутних "професійних активістів" та ще зі зброєю в руках під час війни.

Олексій АРЕСТОВИЧ: Маленький політичний лікнеп

У політиці не має ніякого значення - правий ти, або ні, моральний, або аморальний.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: По закону і паспортах

Ініціатива покінчити з подвійним громадянством прекрасна. Однак чистити рибу варто з голови: коли головний податківець і парламентарі мають по кілька паспортів і просто паразитують в країні, де вони працевлаштовані - оце головна проблема.

Олена БІЛОЗЕРСЬКА: Як легалізувати короткостволи без ризику

Погодьтеся, що 90% отих сварок і розборок, під час яких можливе невиправдане застосування зброї - відбувається по синьці, тобто, в нетверезому стані. Твереза адекватна людина ніколи не буде стріляти без дуже вагомих на те підстав.

СБУ обіцяють оголосити результати перевірки інформації про перебування Самойлової в анексованому Криму

Державна прикордонна служба та служба безпеки України перевірять, чи справді російська співачка Юлія Самойлова, яка представлятиме Росію на пісенному конкурсі Євробачення-2017 у Києві, незаконно перебувала на території анексованого Криму.

Фашик ДОНЕЦЬКИЙ: Ода лицемірству в окупованому Донецьку

Також вразила диверсія Хунти прям у серці окупованого Донецьку: в буфеті продавали львівський шоколад корона. Як ніхто не вдавився нацистським шоколадом - загадка.

Сергій ОСНАЧ: От чому росіяни лізуть «рятувати» нас од «хунти»

Три роки українські вояки тримають оборону, щоб у тилу всі могли неквапно прочитати Антоненка-Давидовича. Чи багато прочитали? І не прочитають, допоки українська в Україні не є обов'язковою.

Євген ДИКИЙ: Урок свободи литовською

Коли радянські танки коридорами ганьби здиміли на схід, Литві вже не треба було "по краплині вичавлювати з себе раба" - цей шлях було пройдено за два з половиною роки боротьби, Литовська Республіка вже була тим, чим є зараз - вільною європейською країною.

Владислав СЕРДЮК: Холодна війна: ще трохи позаморожуємо

Габрієль разом з керівництвом Німеччини продовжують займати позицію "ні риба-ні м’ясо", десь посередині між конфліктними країнами. А тим часом ситуація з мінськими домовленостями зайшла в глухий кут.

Петро ОЛЕЩУК: Представниця РФ на Євробаченні виступала в анексованому Криму

Росія, очевидно, вже готується до інформаційної атаки, як "Україна через політику позбавила мрії людину з обмеженими можливостями".

Олексій АРЕСТОВИЧ: Відкрию страшну таємницю провалу блокади, а до того ж - провалу провалу блокади

Найбільш неприємно, що граючи за Україну, кудись зникають логіка та вміння визначати та формувати власну позицію. І хапає рагулізм.

Петро ОЛЕЩУК: Якби Путіну і справді була вигідна блокада ОРДЛО, то він організував її сам

Буде блокада - буде соціальна криза. Доведеться, її вирішувати самим. Фінансувати, налагоджувати бодай якусь економіку. Підтримувати цю "богодєльню".

Денис П'ЯТИГОРЕЦЬ: Україна заганяє кремлівського щура в глухий кут

Після того, як суд ООН визнає докази, Росія, відповідно до Конвенції, має притягнути до відповідальності всіх цих осіб, та в ході судового процесу встановити їхню провину та засудити відповідно до російського законодавства.

Віталій ЧЕПИНОГА: Село і люди. Клад…

Дід аналізірував свій нічний сон. Йому наснилося, що він копав город і знайшов цілий клад: ящик з золотом і всякими чудернацькими прикрасами.

Віталій ПОРТНІКОВ: Терор в обмін на терор. Чому не можна домовлятись з Путіним

Путін - не борець з терором, він - джерело терору. І це повинен розуміти кожен, хто хоче домовлятися з ним про боротьбу зі світовим тероризмом.

Геннадій АФАНАСЬЄВ: Уявляю собі пики російських делегатів в суді

Україна робить фінт в стилі Зенедіна Зідана, та демонструє суду ООН офіційні ноти українського МЗС до РФ за всі три роки агресії.

Петро ОЛЕЩУК: Ми - найбідніша країна європейського континенту

25 років показали одне: робити вигляд, що "все добре", коли насправді все погано - не найрозумніша тактика. І відтягувати зміни просто не можна.

glavpost.com