Геннадій АФАНАСЬЄВ: Прийшли закони, за якими ти тепер ‒ ворог

Серед зла завжди є шлях угору. Головне ‒ не втрачати себе серед відчаю. Прекрасне має наповнювати серце. Але хіба зло потерпить, що є щось живе серед вимерлої пустелі, серед скверни, на яку перетворювали загарбники рідну землю?

...Ми з цим світом сперечаємося кожен про себе. Що ж дійсно відбувалось у момент мого арешту? Дорога падіння чи злету? Чи розуміли ці люди в масках і з автоматами, що творять своїми власними руками? Чи розумів я, на що все це перетвориться для мене? Куди приведуть свідомо обрані дороги? Ні...

Це було складно до самого кінця зрозуміти і тоді, і зараз, через багато років. Але якби можна було щось у цьому житті змінити ‒ а насправді змінити можна було б багато чого ‒ навіть зараз я б не став нічого змінювати. Зовсім нічого. Все сталося так, як повинно було статися. Мій полон і багатьох інших моїх побратимів дав моїй країні в нашій особі зброю проти країни агресора. Проти Росії.

Кросівки, сині джинси, сіра спортивна кофта, сумка з фотоапаратом, портрет прадіда ‒ ось і вся моя екіпіровка. Похід на парад віддати честь тому, ким пишаюся, а після ‒ плани на зустріч із найпрекраснішою й коханою дівчиною, маленька фотосесія із закоханими посмішками й надіями на майбутнє.

Світ сяяв сонцем і світлом. Серед зла завжди є шлях угору. Головне ‒ не втрачати себе серед відчаю. Прекрасне має наповнювати серце. Але хіба зло потерпить, що є щось живе серед вимерлої пустелі, серед скверни, на яку перетворювали загарбники рідну землю?

Наша інтуїція й почуття самозбереження завжди працюють швидше в надзвичайних ситуаціях. Небезпеку встигаєш помітити до фатального моменту. Так і я встиг побачити, як два ворожих солдати раптово виділилися з натовпу, маючи в очах лише одну мету, одну ціль ‒ мене. Вони рухалися впевнено, стрімко, швидко, усвідомлюючи свою силу, міць і безкарність.

Вони виконували завдання, наказ, відданий із найвищих владних коридорів. Один ‒ широкоплечий, із татуюванням на плечі, в смугастій майці-матросці. Другий був високий, худорлявий і з короткою стрижкою. Мені дуже запам'ятався його автомат, який був закамуфльований під міський тип. У голові встигла промайнути думка ‒ бігти. Але куди? Скільки я зможу пробігти?

Та й результатом такої втечі міг стати постріл. Вони зовсім поруч, відчув стиск міцних долонь на своїх плечах. І ось ‒ життя пролетіло за секунду перед очима. Але не так, коли з ним прощаєшся. Я знаю різницю... А так, коли тебе позбавляють свободи, свіжого повітря, Батьківщини і близьких тобі людей. Таке собі розуміння кінця.

Люди мають критичну особливість помилятися. Помилятися, не в повній мірі обдумуючи ситуацію, що може скластися до кінця. Щось роблять зопалу. Рефлекторно. В результаті вони помиляються і шкодують про це потім. Дуже складно оцінити наслідки своїх вчинків. Складно, але в той же час і абсолютно реально...

Вся моя діяльність, мої вчинки, мої переконання й погляди вели мене до цього моменту, моменту їхнього аналізу. Мій спротив, нехай і мінімальний в загальному масштабі, завжди міг призвести до того, що трапилося. Хіба не припускав я, що вихід на акції протесту проти російської окупації може привести до наступних подій?

Хіба проведення ночей в охороні українських військових частин могло б залишитися байдужим для загарбників? Хіба альтернативна думка в Росії може залишатися безкарною? Результат я завжди знав. Але я не вірив, 23 роки проживши у вільній країні, що це може статися зі мною.

Завжди думаєш, це може трапитися з ким завгодно, але не з тобою. Хто ж може повірити в те, що може бути реальністю можливість провести в полоні всю свою молодість? І, звісно, завжди сподіваєшся на закон. Коли ти законослухняний громадянин, за цим законом, який як би на твоєму боці й має тебе захищати. Але прийшли інші закони, закони Росії, за якими ти тепер ‒ ворог, екстреміст, терорист...

Усе, що відбулося зі мною, до моєї свідомості доходило повільно, обережно, немов відчайдушно наостанок оберігаючи. Але реальність була шокуюче стрімкою. Миттєвою. Нездоланною. Переміщення з вертикального положення в горизонтальне. Політ, що закінчується падінням.

Тіло, наче мертве, звалилося на асфальт. Голову придавили. Права рука завертається за спину. Удар ногою біля ребра. З лівою рукою повторюють ту саму дію, що з правою. Удар ногою з протилежного боку. Голову піднімають, беруть за волосся і знову втискають в асфальт.

А після цього все навколо перетворюється на темряву, голова накривається капюшоном власної кофти. Удар. Удар. Ще удар. Метал... Зап'ястя обіймає рабство. Так втрачається свобода ‒ це непередаване відчуття. Первісне, неусвідомлене, страшне. Це відчуття ‒ невіра в реальність.

Свобода залишає твоє тіло. В нього вже впиваються чужі руки. Твій світ покриває непроникний для світла мішок. Відтепер цей мішок покриватиме й усе твоє життя в полоні. Ще одну мить, усього лише якусь мить ‒ і ти знову злітаєш обманним польотом. Тебе зневоленого несуть у невідомість. Руки непропорційно до людської анатомії вивернуті. Наручники ріжуть шкіру.

Ще секунда ‒ й ти падаєш на заднє жорстке сидіння автомобіля. Моментально на твою голову, спину й ноги сідають ті, хто тебе стриножив, як гірську лань. Ти відчуваєш, як заводиться мотор, машина починає рух. Вона везе тебе в невідомість, на етап завдовжки в життя...

Крим.Реалії

реклама
comments powered by HyperComments
Віталій ПОРТНІКОВ: Торжество насильників: урок операції «Вісла»

Насильницькі акції завжди призводять виключно до торжества лише ґвалтівників та до поразки не тільки жертв насильства, а й тих, хто аплодує їм.

Ярослав ГРИЦАК: Як українці переховували євреїв

Переховувати євреїв було небезпечно, за це німці страчували. Не лише того, хто переховував, а й усю родину.

Андрій КЛИМЕНКО: «Новації» туризму у Криму

Зростання туристичного потоку в Крим з РФ надалі не буде. Чому не буде? – Тому що знов відкрили тури в Туреччину, в Єгипет. Бо в Криму постійно йдуть військові навчання.

Ігор СЕМИВОЛОС: Вперше українцем відчув себе у Москві

Мову я вчив в Москві, в Українському Молодіжному клубі, і повертаючись на канікули додому, говорив українською з усіма. І коли на питання, - ти откуда приєхал?, я відповідав, що з Москви, у людей виникав когнітивний дисонанс.

Ігор СЕМИВОЛОС: Туреччина не єдина країна, яка намагається сконцентрувати владу в одних руках

У сучасному світі Туреччина не єдина країна, яка страждає на фантомні імперські болі і очевидно не перша у намаганні сконцентрувати владу в одних руках. 

Богдан ЯРЕМЕНКО: Про скрипчині слова

Не розповідайте мені. Я знаю, що таке жити в гетто.

Антін МУХАРСЬКИЙ: Свідоме зусилля

Спостерігаю, що багато хто з російськомовних корінних киян після Майдана перейшли на українську мову свідомо. Нехай поміж собою вони спілкуються російською, але коли виходять в публічний простір, говорять українською, маркуючи себе як українців.

Мирослав ГАЙ: Ви забули, що у країні війна?

Дуже часто навчання у РФ є прикриттям для перекидання великої кількості бойової техніки та особового складу.

Дмитро СНЄГИРЬОВ: Навіщо терористам «ЛНР» 15-річні дівчата-снайпери

Окремий курс навчання проходить так званий снайперський підрозділ, який налічує до двадцяти "курсантів". За інформацією місцевих джерел ГІ "Права Справа", серед "курсантів" снайперського підрозділу є жінки.

Юрій ВИННИЧУК: Не прикидайтеся ідіотами більшими, ніж ви є

У нас нардепи - ґетто, судді і прокурори - ґетто, митники і податківці - ґетто, олігархи взагалі недосяжне ґетто. І усі ці ґетта з нами ж не перетинаються в побутовому житті.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: По НАБУ-Мартиненку

Крупну рибу знайшли під приводом, що Мартиненко збирався тікати. Насправді аби він хотів дременути за прикладом Чауса, Онищенка, беркутівців, які днями кордон пішака переходили аби поскоріше потрапити до Росіі -- то давно б уже поїхав.

Петро ОЛЕЩУК: Росія буде забороняти релігії, викреслювати зі списку народи, переслідувати

Держава приділяє велику увагу релігійним питанням, та намагається використовувати релігію як інструмент політичного впливу, що протиставляє неототалітаризм "класичному модерному" тоталітаризму Німеччини або СРСР Сталіна.

Антон САНЧЕНКО: Канали залюбки покажуть будь-які співочі труси з Росії, але й досі існує заборона проти вертепів та Скрипки

Олег Скрипка вже доволі давно проводить не тільки літню, але й різдвяну Країну мрій, центральною подією якої, окрім концертів самого ВВ на морозі, зазвичай буває Зірковий вертеп.

Антон САНЧЕНКО: Радянський Союз таки був країною переможного двоєдумства

Крах системи якраз і пов'язаний з тим, що молоді набридло, що слова розходяться з ділом.

Андрій ШВЕЦЬ: Йшов четвертий рік війни

Сьогодні спостерігав показову картину, яка не лишила мене байдужим і я вирішив, що про це варто говорити.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Деяким публічним особам треба відкривати рота лише під фонограму

Кесарю кесареве, а українському шоумену максимум торгувати хліборізкою на якомусь сопливому талант-шоу чи фігурувати в хроніках таблоїду.

Анатолій КРАВЧУК: Дещо про новітню Україну

Як можна було звільнити з під варти підозрюваних у вбивствах на Майдані колишніх беркутівців, які відразу після мудрого судового рішення й чкурнули до Росії-матінки, що наразі є надійним притулком для усіх українських злочинців будь якого рівня.

Роман КУЛИК: Суд, який задовольнить всіх українців

Навіть якби суд затвердив заходи проти РФ по припиненню фінансування терористів - це рішення не перекрило б канали підтримки і оснащення ордільських бойовиків. 

Bloomberg: Справжній план Путіна: відділити Донбас і забрати собі

Двоє західних дипломатів у Москві розповіли виданню, що стратегія Путіна полягає в зміцненні важелів впливу для посилення контролю Кремля над Донбасом в короткі терміни.

Сергій МАРЧЕНКО: Основним гальмом, що стримує українську економіку є не корупція, а саме відсутність довіри

Закони не допоможуть повернути довіру – лише кропітка праця над собою і своїм оточенням. Її дуже легко втратити, а повертати доведеться роками.

Петро ОЛЕЩУК: Радбез ООН не зобов'язаний забезпечувати виконання рішень суду

Якщо навіть Україна виграє справу проти Росії, і Росія рішення не виконає, то єдине, що нам залишиться - звертатися до Радбезу ООН, де у Росії є право вето.

Петро ОЛЕЩУК: Якщо є суди, і є країни, де їх рішення чогось значать - до них не зайвим є звертатися

У українського уряду в питанні відстоювання територіальної цілісності та суверенітету України особисто я бачу типову "роботу на папку".

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Краще б суд ООН зробив втик Росії за фінансування тероризму на Донбасі

Ми роками наївно сподівалися на справедливість в Гаазі. Але справедливості насправді ніколи немає у чистому вигляді.

Анатолій КРАВЧУК: Як сепарські хакери документи з АТО викрадали

"Доповідь про факту" – проблема двомовності. Російською – по факту, українською – про факт, а російський ватник, який попав на напрямок інформаційної війни з українськими вчорашніми братами пише щось середнє, от і виходить оте – про факту.

Ігор СЕМИВОЛОС: Ердоган програв ключові міста та райони

Він програв ключові міста та райони, важливі з точки зору політичного розвитку, і це доволі тривожний сигнал.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Є сенс повчитися смислам, а не формам

У Британії відшліфована століттями виборча система. Є торі, а є віги. Є консерватори і є лейбористи. Там нема сюрпризів в стилі - Радикали, Юля і Опоблок беруть перші місця.

Денис КАЗАНСЬКИЙ: Так починалася «боротьба мирних шахтарів проти кривавих карателів»

Ті самі люди, які в божевільному екстазі вигукували образи та закликали вбити беззбройну людину потім щиро обурювалися - "чому ці фашисти почали АТО?"...

Анатолій КРАВЧУК: Не для виши*ати

Якогось бовдура взяти на хабарі аж у 100 баксів і приписати відразу 500, ну щоб по телевізору гарненько виглядало, а потім зазвичай розвалити цю справу ще на стадії оголошення підозри "лютому хабарнику", і навіть її до суду не довести – це так, це по нашому.

Ярослав ГРИЦАК: Україна балансує між другим і третім світом

Росію кваліфікують як одне з головних джерел нестабільності у світі. Історично, вона не одна така. За Буша-молодшого роль spoiler state виконували США. Та й до нього інші американські президенти не цуралися підтримувати негідників.

Віталій ПОРТНІКОВ: «Викрадення Молдови» має стати важливим уроком для України

Прихильників союзу з Москвою аж ніяк не обов’язково буде шукати де-небудь в Партії регіонів – вони знайдуться і серед «демократичних партій», деякі лідери яких вже демонстрували незвичайну гнучкість при пошуку взаєморозуміння з Путіним.

Ігор СЕМИВОЛОС: Про чекістські методи журналістських розслідувань

Генпрокурор згадує про 5921 депутатський запит до Генпрокуратури і можна припустити, що приблизна така ж кількість народних обранців бодай раз відвідувала Генпрокуратуру у цих справах.

Петро ОЛЕЩУК: Більшість політиків - жертви амплуа

Подригавшись на початку терміну, Трамп, очевидно, змушений приміряти на себе роль "президента-республіканця-яструба".

Дмитро СНЄГИРЬОВ: В «ЛНР» випробовують російську техніку

На полігоні "Успенський" проводилися заняття інженерно-саперних підрозділів "народної міліції" самопроголошеної "республіки", в ході яких були задіяні установки розмінування УР-77.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Досить облизувати Чуркіна, як ескімо і називати взірцем адекватності

Коли Саманта Пауер намагалась закрити Чуркіну рота, то він сказав, що вона не мати Тереза і презентує країну з сумнівним послужним списком.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Виліз ще один кумир нації Михаїл Саакашвілі

Саакашвілі міг давати поради, якби не одне але. Абхазія і Осетія. На кордоні яких почепили колючий дріт - і по факту законсервували ситуацію без будь-яких шансів на повернення цих територій до складу Грузії в найближчому часі.

Віктор КАСПРУК: Терористична Росія і КДБістська логіка Путіна

Що вирішує Луб’янка, що вирішує Путін, що вирішує Кремль – дуже важко спрогнозувати наперед. Але можна спрогнозувати одне – це буде виходити за рамки здорового глузду, і логіка кгбістів бачить ситуацію тільки в терористичному вимірі.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Дорн талановитий артист, але як людина фіговий

У нас частина колишніх політиків, публічних осіб (Бондаренко, Олійник), діючих (Шуфрич) не цураються поливати свою державу брудом з російських пропагандистських шоу.

Віктор КАСПРУК: Російська «гра» щодо України затягнулася. Потрібно Росію поставити на місце

Путін визнає і поважає тільки силу. Тому йому потрібно нагадати, що вторгнення до суверенної країни є справою, котра не залишиться безкарною. А за все те, що він робить в Україні, доведеться відповідати.

Максим МИХАЙЛЕНКО: Об'єктивно про НБУ часів Гонтарєвої

Внаслідок гібридної та прямої озброєної агресії Росії проти України, а також економічних руйнувань, спричинених пограбуванням "сім'ї" екс-президента Януковича, у 2014-2015 роках включно, офіційний валовий ВВП України за середньозваженим курсом 15,995 грн за долар США між 1 січня 2014 і 1 січня 2016 скоротився на 32%.

Дмитро СНЄГИРЬОВ: «Бандитам – тюрми» - лише гасло?

"Права рука" Єфремова - Арсен Клінчаєв наразі у Росії. Цікавий момент. Клінчаєв абсолютно без проблем виїхав, що наштовхує на думку, що його могли випустити спеціально. Без ключового свідка справа реально може забуксувати.

Анатолій КРАВЧУК: Нарешті ми перші у подоланні корупції

Не так давно, ніяк не міг второпати, як в країні, що четвертий рік поспіль стікає кров’ю, у буквальному сенсі,  втрачаючи на Сході своїх кращих синів, ніби в паралельному світі живуть й інші її сини, ну може не такі вже і "найкращі", але принаймні, багато у чому успішніші та хитріші, а головне, неймовірно патріотичні.

Лариса ВОЛОШИНА: «Томагавкгейт» - новий етап американсько-російських відносин?

Путін не може відступитися від України, бо це питання його особистої легітимності. Відхід із Сирії буде сприйнятий росіянами, як цілком обґрунтована дія після виконання поставленого завдання. Але Україна...

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Ніяка курва з мандатом не має перетворювати суто кримінальний суд в політичне шоу.

Такі як Семенченко перетворювали в шоу - проносячи шашки на двір, сльозогінний газ, влаштовуючи бійки з охоронцями суду та конвоірами.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА: Два найбільших наївняка після оголошення про відставку Гонтаревої

Віра в те, що прийде такий собі Віктор Ющенко на пост глави НБУ і наведе порядок. Той момент, коли політичні трупи треба лишати в склепах, а не займатися політичною некрофагією.

Антін МУХАРСЬКИЙ: Національна ідея модерної України

Літературно-мистецький Альманах "Національна ідея модерної України", розрахована на широке коло читачів, що залучені до активного процесу державотворення.

Борис КУШНІРУК: Гонтарєва і Нацбанк: провали та досягнення

Банкам вигідно не кредити давати, а займатися спекуляціями і купувати різні облігації. Така модель грошово-кредитної політики є вкрай шкідливою. Тому грошо-кредитну політику Нацбанку часів Гонтарєвої я вважаю вкрай негативною

Віталій МАРТИНЮК: США знову вдарили по іміджу Росії

Якщо взяти міжнародний дипломатичний вимір, то в принципі під час візиту Держсекретаря, який має рівень міністра закордонних справ, до іншої країни його зустріч із лідером держави, в даному випадку – президентом Путіним - є не обов’язковою.

Віталій ПОРТНІКОВ: Осетинське майбутнє для окупованого Донбасу

2011 року Москва вже визначила їхнього майбутнього президента – генерала Анатолія Бібілова, який тепер відомий в Україні своїми контактами із донбаськими бойовиками та постійними поїздками як до «народних республік», так і до Криму.

Антон САНЧЕНКО: Чия мова, того і влада

Ніяких "порєбріков" нам вигадувати не треба, коли є українська, найповніший тлумачний словник якої складає 11 тлустих томів.

Богдан ЯРЕМЕНКО: Ракети таки потрапили в цілі, і Росія нічого цьому не змогла протиставити

Російська політична традиція і імідж Путіна мали би примусити США скасувати візит Рекс Тіллерсона у Москву.

glavpost.com